Сигодни зранку в залі повішених бургомістрів панувала атмосфєра любові і пічалі… Тонкий запах хранцузкого одіколону мяко переплітавси з свіжим перегарчиком від арманьяку… Лєпєстки роз осипалиси на землю, навіюючи романтічєкий настрій…
Опшем останній день сесії тіко утвердив мине в думці, шо ця вся каденція мєсних діпутатів прям як хранція, йку описував Дюма: свєрженіє короля… кардінал і його гвардєйци… один, правда, вже пошті сидит в бастілії.. і тіко міледі волає «Фсьо пропало…»
Розбіглиси діпутати: вже більчє не будут ламатиси шпаги і мікрохвони; одинокий воєнком вітирав скупу сльозу, понімаючи, шо більчє не увиде своїх призовників; півкафедри філології також засумувало, бо дисертації на тему ділового спілкування депутатів так і лишутси не дописаними.
Під хруст хранцузких булок з салом відбудиси сигодни вечьором випускний в кращому університеті гейропи.
А на ранок начнеси новий секс, нові страсті, нові зради і інтриги. Діпутатство проходяще – тіко любов вічна.
