На годиннику перша ночі. Афанасіч бдітєльно вдивлявси в темноту ввєрєнногойму обйєкта , бо йму почувси йкийс шум коло паркана. Потріпавши Трюфєля четвертого по загривку, Афанасіч відцепив ошийник і сказав «фас». Трюфель четвертий аж сів на сраку з такої наглості. Від несподіванки він завтикав, шо ніззя вголос говорити на людскій мові – в него таки вирвалоси три слова «Ти шо охуїв?». В цей момент на сраку сів Афанасіч, йкий нійяк не міг очикувати від свого песя такого багатого словарного запасу.
В обох пішло пару мінут на обдумування тего факту, шо жість вже нікогда не буде таков як колис.
- -Гай не сердиси, — першим порушив зловіщу мовчанку Трюфєль четвертий, — я ж не со зла.
Афанасіч достав з сраки патичок, на йкий всівси від неожиданності, почухавси і рішив прибігти до давнього тібєтского способу встановлення душевного равновєсія – відкрив банку самогонки і хляпнув прям з горла.
- -Та лий вже й мені, сіравно нічєнька по ходу предстоїт довга. – попросив збоку Трюфель четвертий.
На годиннику шоста ранку. Трюфєль четвертий спокійно віколупував з пломби остатки консєрви і наблюдав, як Афанасіч з помощью древньої єгіпєтскої методики йоги (а точніше сьорбаючи баклашку міцного пива) все щи намагавси досєгнути равновєсія.
- -Еее. Так діло не піде. Збирайси, зари буде перша маршрутка – поїдем до Черновіц. Чув, шо там в центрі басєйн відкрили з лєчєбнов водов з підземної річки. Помиймоси, тий може тобі полегшає… – заявив пес і приніс чисті простиньки.
…………
Кождій казочці рано чи пізно муси наступити кінец. Поки наші герої теліпаютси в маршрутці, тра срочно його придумати… ))))
