Ото йшов перше по чорно-білих Чернівцях і вдруг зненацька звідкіс з неба мені на голову впала кістка. Звичайна, обгризена кістка без мняса. З балкону ніхто не міг викинути, бо до найближчого будинку метрів піздісять. Жодної ворони чи іньчої пташки в небі тоже не помітив. «Шос тут не чисто», подумав я і зупинивси підняти тую кістку.
На вигляд звичайна свиняча кістка, но спробувавши на зуб, виявилоси шо кістка людська. Якшо мої рецептори не підводять мене — то кажісь лучова кістка лівої руки, жіноча.
«Прикольний в когось тамада там на небі і конкурси забавні» — сказав би середньостатистичний користувач твітора.
«Хріновий файєрвол у богів — постійно то сніг, то дощ, то кістка...» — подумав я і поклав кістку в пакетик до плюмбуса і мандаринок.
Дива таки трапляютси напередодні нового року: ця подія хоть якось розрядила лєнту йолочок і новорічних шаріків з сердечками.
Мрійте і надійтеси і станеси диво і у вас, шановні жителі сумрачного світу фийсбука.
