-Адіво, курва така, розвелоси як псів нестріляних по селу! Я їх і буком і матом, а вони всьо лізут! — сваривси Афанасіч, після тего як очірідной кандідат «кудатотам» через паркан попросивси в друзі.
- Шо там медом намазано, чи коли срати сідаєш – май мяконько вілазе? – бурмотів себі Афанасіч, заряжаючи в рушницу пару грамів соли…
Трюфель четвертий на цій фразі перестав лизати яйца, бо пойняв шо гроза скоро минеси і щас Афанасіч начне вповідати йкус интиресну бріхню.
Тута муси бути мацьоньке отступлєніє:
… Трюфель четвертий прекрасно понімав, шо не зря його назвали «четвертим» — відий йго попередники лиш пазили за колесами бігати і мутили сусідских кандідаток на очірідні вибори, обіщающи мозгову кістку кождої пйєтої середи четвертого місяця пополудни.
«Нє, я не буду таким дурним» казав себі Трюфєль четвертий і на всякий случай свої какашки пригортав кочанами від курузів і до Софочки штирнацятої бігав тіко зрання в неділю когди всі до церькви пішли…
Таки да, не зря приготовивси до слухання Трюфєль четвертий. Фист завертати начив Афанасіч свою фіглю:
Оказуєси за роки йго молодости було заведено провіряти кождого кандідата «кудатотам» як коня: в зуби всі дивилиси чи пломб німа, потім бігати заставляли пару десятків кругів по стадійону з фіров. Ну і саме главне – всім селом наблюдали чи годен осеменити телицу. Прічьом відбір був настіко жосткий, шо всігда лишавси лиш йєдин «кандідат кудатотам».
«Добрє, шо щас дімократія», подумав Трюфєль четвертий і побіг на всякий случай Софочці штирнацятій сообщити шоп її хазяїн-главний економіст села не наближавси до виборчкому…
