Оскільки я з того покоління, яке виросло на тому, шо треба дивитиси як машинка пральна крутисе, а не як мер в тіктаці, то після прививки від ковіду вирішив також подивитиси за собов і фіксувати самопочуття. Тим більше, шо отримав купу запитань шо і як.
Але спочатку розповім як я докотивси до того, шо мене вкололи.
З дитинства мене щепили від всього, шо було доступно (одного разу навіть до грушки хотіли прищепити) і тому якогось страху перед вакцинацією абсолютно не було. Більший страх був заразити родичів літнього віку, бо я бачу, шо творисе в лікарнях і мені шкода людей.
Саме тому, коли я почув, шо самий величний міністр, який безвідповідально охороняє моє здоровля, дозволив для популяризації колоти публічних осіб залишками вакцини, — я почав всіх задовбувати питанням чи попадаю я в цю програму. Реєстрацію в Дії також пройшов, але розумів, шо черга підійде ще не скоро. Як тільки ода виставили гугл-форму — записавси і став чекати. Отако став як слуп перед ода і чекав.
Напевне завдяки мому стоїчному стоянню попав значить я в програму захисту свідків (закреслено) реєстр публічних осіб області як блогір. І позвонили мені вакцинуватиси. Позвонили близько 11ї ранку і спитали чи встигну на 13ту. Попередили, шо може бути доза, а може і ні.
Яким чином робили відбір не знаю — бачив, шо зі мною на вакцинацію прийшли різні люди: і письменник відомий був, і атовець, і політик, і журналіст.
Процедура вакцинації зайняла трошки більше часу, аніж очікував. Це через те, що ми спочатку чекали, щоб привили лікарів. Не знали чи прийдуть всі запрошені лікарів і чи всіх допустять по стану здоровля — від цього залежало скільки доз може залишитиси. Звісно, ми як поважні публічні люди, не влаштовували конкурси і бійки між собов, шоп попасти першим після врачів на укол, але на всякий случай я стояв поближче до дверей )
Перед вакцинацією нам дали заповнити заповіт (закреслено) інформаційну згоду на вакцинацію. Нічьо там сложного не було і ручку я мав свою, то я справивси першим — тим самим ставши ще на крок ближче до заповітнього бажання отримати дозу )
Спочатку мене покликав старший дохторь — поміряв температуру і випитував як себе почуваю, які відчуття раніше були при уколах, чи не маю алергічної реакції на спірт і чи не хожу по ночам в міську раду. Опісля завели мене до молоденьких медсестричок і, само собов, я відразу ожививси — втягнув пузо, підклав мнячик від руку би біцуха була більша чим в нєкоторьіх.
Сам укол відбувси дуже швидко і не відчутно — поки я позірував для фоток, медсестричка сказала, шо я вже свободний. Я дуже розстроївси, бо очікував якогос вау ефекту — думав, шо ричати почну чи співати індійських пісень. Трішки згладила моє розчарування друга медсестричка, бо попросила мій номер телефону. Ще раз втягнув пузо і дав звісно. Но потім ще більше розстроївси, бо оказалоси, шо вона у всіх просила телефон.
Відвели нас в іншу кімнатку, де сидів ще один поважний дохторь і развлєкав нас: запитував як почуваємоси, розповідав смішні і не дуже історії і намікав, шо може організувати спірту, якщо в нас є закуска. Оскільки, окрім ватки, ми нічьо не мали, то через півгодини він обідивси і сказав, шоб ми йшли додому.
Тепер коротко звіт за 19 годин після уколу:
- перших дві години ніяких особливих змін не відчував, окрім того, шо вухо горіло, бо написав у фийсбуці, шо мене вкололи і понеслись коменти.
- на третій годині поміряв температуру — 37.0. Не відчутно. Поїв і вирішив поспати, але не зміг заснути — прийшлоси йти готувати мітлоф.
- через шість годин відчув, шо чухаєси спина і побіг до зеркала дивитиси чи вже почали рости крила. Розстроївси, шо нє і ляг спати. Температура 37.1.
- десь 13та година після уколу — проснувси від того, шо болить біцуха, спочатку спросоння подумав, шо залежав і перевернувси на другий бік, але згадав, шо то напевне реакція на укол. Побіг дивитиси в зеркало чи почали рости сталеві кігті як в росомахи. Знову розстроєний ляг спати далі. Температура 37.6
- вісімнадцята година після уколу — проснувси, поміряв температуру (37.1) і спробував телепортуватиси на кухню. Не получилоси, прийшлоси по дорозі телепортнутиси в туалет. Відчуття нормальні — трохи причмелений, але якихось сильних запаморочень чи бажання викинути ялинку так і не зйявилоси.
- девітнацятя година після прививки — дописую ці букви і хочу подивитиси кому стане терпіння дочитати до кінця пост.
п.с. якщо вам цікаво читати такі фіглі чи альтернативні історії — ви зажди можете повідомити мене своєю підпискою на патреоні
