Дві тисячі років нічого не писав тут. Якщо чесно — скучив за текстами, а не просто фото з підписом.
Начитавси новин і майже на кожну захтів комент написати. Але зроблю мудріше, збережу ваші нерви — розповім казку.
*всі персонажі вигадані і аналогії тіко у вас в голові
Жив-був Царь. Він вмів тіко яйце в травні смажити. Інколи ще давав команду вассалам. Ну як вассалам... Ну як давав... Робив вигляд, що давав, тим, хто робив вигляд, що вірять і слухаютьси.
В принципі, всі васали відчували себе як в Азгарді: от приходиш до них і нирками знаєш, шо вони боги. Їм норм — в них є тепло, вода і транспортна картка, яку завжди зчитує валідатор в троліку. Іншим шерсть і вовну вони не видають. Тільки по понеділкам. І то, якщо муза на роботі.
І все грало кажись добре, як в старої баби циці. Допоки не прийшов Вольдеморт і сказав — «х*лі ти виябуєшся, ти ж не царь, я царь». Достойники з цим погодилиси. Але чомусь нарід сказав, шо «ні*уя, будемо боротиси».
Царь видав постанову «Говоріть і пишіть шо хочете. Нам це цікаво... дуже, від слова взагалі! Але ви точно всі не так і не туди! Ваша думка важлива, але слухайте сюда!!!!»
Вассали збрикнулиси і почали ньоркати, шо не вони першими почали доріжки стелити. На що Царь вповів " Не ви це починали, і я не скінчу".
І почав Царь підкладати гарбуза в тролейбус номер 11 — типу ви тут той тролейбус запустили, то і мастіть собі голову, чому він їде лиш до половини маршруту. А потім ще й гроші на "бєнзін" тролєйбуса забрав, бо "так треба". Але це все обгорнув в позлітку, шоп всі знали, шо вассали не знають шо робити і як.
*Тут має бути кінець казки, але давайте ви його допишете — у вас є пальці, які ростуть з долонь і вміють буквочки в речення складати.
