Зміна тактики світових гравців після виступу В. Зеленського на Мюнхенській безпековій конференції

Після сьогоднішнього виступу президента України думається що деякі лідери країн все таки міняють свої поточні плани, якщо і не переглядають подальші сценарії. Звичайно, все змінити (переграти) суб'єктний гравець не може, та й не хоче. В нього стратегічні лінії побудовані на роки і зміна одного фактору (тим більше поки що словесного) не приведе до зміни парадигми чи дальніх намірів. Але все ж…

1. Китай незмінно стоятиме на своїй лінії, відомій тільки їм, чи по азіатськи мудрому виміру : не пхайся поки не зможеш впливати на ключові речі.

2. США, маючи глобальне бачення, але менші можливості ніж 10 років тому (завдяки діям в посудній лавці Трампом в першу чергу), нічого змінювати не стануть. Можливо добавлять грошей і озброєння – що вже добре. А налякані переглядом Будапештського меморандуму (бо гарантій безпеки ніхто не дасть – статус-кво заблоковано Московією) відважаться на поставки більш потужнішої зброї. Якщо українська сторона готова її прийняти (і технічно і ментально). Превентивні санкції без ЄС вводити не будуть – а значить, цей напрям стримування Московії не спрацює.

3. Десь на такій позиції залишиться і Великобританія, але від неї ми і так маємо максимум в нинішній ситуації. Хіба що можуть активізувати перемовини з Сша і ЕС на предмет санкцій. І все.

4. Люфт для дій мають ЄС, особливо Німеччина і Франція. Поставка зброї Україні з Німеччини і/та Франції в деякій мірі остудило би стратегів Кремля. Готовність ввести превентивні санкції разом в Сша також давало б можливість для маневрів в дипломатичній площині. На жаль, віриться тяженько. Бабло для лібералів Європи цінність незаперечна….

5. А ось Турція готова допомагати Україні при врівноваженій політиці української влади. Сьогоднішній виступ Зеленського їм як бальзам на душу. Вони давно вже кажуть що в світових правилах щось не так. Мотивація Турції в тому, що їм необхідно підвищувати свої позиції в регіоні і розумінні того що деякі лібералістичні уряди (як Франції) не дадуть бути впевненим в допомозі по лінії НАТО. Як на мене, Турцію просто витісняють із НАТО. Можливо з передбачливості що регіон і арабський чинник набиратиме ваги в дальнотерміновій перспективі і тримати парасольку над Турцією буде все складніше. Турція не боїться РФ, але балансує, зберігаючи різноманітні можливості. І набирається військової та економічної ваги (останнє спірне для лібералів але прагматичне та показове для націоналістів). В кооперації з Турцією важливо отримати рівнозначний обмін, з огляду на зону вільної торгівлі і локалізацію виробництва. І звичайно, новітню зброю, якої в Турції достатньо.

6. І нарешті Московія. Для них сьогоднішній день на Мюнхенській конференції не сильно зсунув тактичні плани, хоча коректування прийдеться робити. Як і в 2014 у Путіна є бажання зайти так далеко як це дозволить український народ. Від повної окупації, чи свого ставленика в Києві до завдання мінімум –підняти ставки в силовому сегменті і примушення України до Мінську-3 з обов'язковою верифікацією його українською владою. Тобто, все те ж – тільки з іншого боку і з більш потужнішим зашморгом. Для цього і така кількість військ. Для шантажу і підтримки програми мінімум. І тут впору прийшлось підняття ставок по «гарантії безпеки» на зразок офіційної відмови в прийнятті України в НАТО. Розуміючи що на це ніхто не піде. Після цього цибулина cкидає наступний шар – визнання Ордло, але після військових і дипломатичних маневрів. На зразок, ми ж говорили, тепер змушені захищати «саатєчєствєнніков». Оскільки війська напоготові, а загнати в казарми їх буде тяжче ніж відважитись на ескалацію (генерали вірять в мудрість свого фюрера і вірять що дійсно він дасть наказ на перехід кордону), то загроза наступу саме в районі Ордло більше ніж будь коли в 2014-15. Цілком можливим є і пункт про пробиття виходу на Маріуполь і Крим. Тобто, таке завдання з великою ймовірністю поставлено.

І тут, якщо український народ «надає по сусалам» москвитянській орді – то замість Мінськ-3 ми отримаємо офіційне визнання днрлнр Московією. І вона там закріпиться до нових задумок побудови «русскава мира» на крові сусідів. Санкції будуть незначні – Кремль на це піде. Якщо ситуація на фронті буде складнішою — Мінск3 буде поразкою України. Або новою тактикою «стояння при Ордло». Коли і імплементувати Мінськ неможливо. І забути про них «партнери» з Заходу не дозволять.

Тут може виникнути питання миротворців на лінії розмежування -але це вже подальші кроки політичних еліт України і Заходу.

Як на мене, якщо Захід не піде на повне ембарго енергоносіїв з Рф і/або відключення SWIFT –то бісноватого фюрера Московії в середньотерміновій перспективі ніщо не зупинить. Тому, охочим почути — а де ж сценарій про повну перемогу України і синьо-жовтим прапором над Кремлем, потрібно це питання відкласти до побудови справжньої армії (без подачок зі сторони) і сильної економіки (без неї попередній пункт неможливий).