Яке практичне значення для здоров'я людини має уявлення про її чуттєву природу? До того ж це уявлення з індійської філософської концепції..(див. попередній пост).

Українців не можна звинуватити в бідності переживань, ця сфера життя вражає багатовимірними проявами, здатністю захоплювати уяву яскравим вираженням у творчості. Мені особисто подобаються сучасні переклади іноземних творів українською мовою, яка може так передати найточніші та найвлучніші еквіваленти з іноземної, що просто примушує глибоко співчувати, переживати події, перейматися долею героїв. Однак у побуті багато хто не шукає точних еквівалентів, коли описує власні враження від почутого чи побаченого, або осмислює сигнали від свого тіла чи від спробуваної нової страви: добре, погано, смачно, не смачно, мені подобається, мені не подобається. Цими словами та почуттями переважно й користуємось.

Точні слова для позначення відчуттів і почуттів для більшості сигналів тіла чи смаків у нашій мові давно створені, а от в особистому досвіді не знаходиться сенсу, щоб їх розрізняти і використовувати. Особливо це стосується відчуття смаків. Скільки разів я чула від людей, як гірким називали терпкий або гострий смак. Ну яка різниця, подумаєш? Проблема в тому, що своєму внутрішньому світу відчуттів, почуттів, властивостей, відтінків і присмаків ми приділяємо не так багато уваги, коли йдеться про власну життєдіяльність та її регуляцію.

У кожного смаку є свої властивості, однак в Аюрведі говорять про якості. І це правильно з прагматичної точки зору, тому що властивість – це риса об'єкта пізнання, тобто дізналися і далі ми можемо про цю властивість та навіть про об'єкт забути, як це роблять сучасні студенти; а якість – це та сама риса, тільки належить вона об'єкту використання [визначення з посібника батька й сина Колесових «Стан людини (семантика, психологія, медицина», 2008, рос.мовою]. У нашому випадку об'єктом є смак, а його риси, як і самий смак, можуть стати в пригоді. Оскільки ж у тексті є сегмент пізнання, то я буду брати обидва терміни.

Махагуни визначають основні якості як об'єктів зовнішнього світу, так і внутрішньої природи людини завдяки 5-и першоелементам, складеним з різних пропорцій трьох махагун. Тож і різних якостей багато, їх щонайменше 24 (за іншими джерелами, більше 40-а). Вони пронизують біологію, впливають на фізіологію та потенціали психіки, так само як на особливості розуму людини. Коли дитина народжується у певний день і час місяця й року в конкретних географічних координах планети, махагуни з першоелементами наділяють її індивідуальною та неповторною конституцією (Пракріті). Ця конституція є індивідуалізованим космічним паспортом, яким можуть скористатися батьки, аби знати, що важливо для життя й розвитку дитини, чим підтримати її організм та психіку в найкращий спосіб. Свою Пракріті дитина може успадкувати як від одного з батьків, так одразу від обох у певній пропорції якостей махагун і першоелементів. Головне, що у кожного з нас є свій космічний паспорт, який можна отримати в Інтернеті за гороскопом. Знаючи положення планет у Зодіаку, можна вирахувати пропорції першоелементів. А від цих пропорцій упевнено рухатися до якостей смаків.

Нерідко інформацію про домінантні якості першоелементів подають через стан та властивості психіки й переживань, мабуть тому що з цього власне починаються проблеми зі здоров'ям. У цьому дописі я зверну увагу на три пари протилежних якостей, тому що вони складають, крім усього іншого, якості смаків, адже смаки дуже чутлива складова нашого повсякденного вибору продуктів харчування та впливу на настрій і на відповідну поведінку. За допомогою смаків можна відкорегувати й збалансувати фізичну, психічну й ментальну сторону життя. Наприклад, інерція тамо-гуни проявляється на фізичному рівні вибором солодких смаколиків і страв з борошна (теж солодких навіть без цукру) або м'яса (теж належить до солодкого смаку), що веде до застійних явищ, зайвої ваги; на психічному рівні сповільнює реагування на власні проблеми до повного ігнорування, але з регулярним заповненням холодильника без нагальної потреби. Тож варто подивитися на свій раціон і прибрати з ужитку рафінований цукор, зменшити кількість солодких продуктів (борошняних, м'ясних), натомість поступово збільшити споживання зелені, свіжих овочів, типу капусти різних видів, у яких солодкий смак є природним, зрівноваженим. Дві інші махагуни (саттва і раджо) теж вносять свої якості в життя людини, і лише саттва-гуна робить це з нашого свідомого дозволу чи з несвідомої вдачі на користь нашій гармонії. Поки є бажання самостійно вплинути на невиразні, але неприємні прояви свого фізичного й емоційного стану на додаток до відвідування по черзі терапевта, нутриціолога, психолога, варто спробувати погратися з якостями смаків, спираючись на їхню класифікацію в Аюрведі.

Аюрведа послуговується знанням про властивості шести смаків споживання (раса) і трьох смаків життєдіяльності організму (віпак).

Так, шість смаків споживання складають групу солодкий, солоний, кислий, гострий, терпкий та гіркий. Перетравлюючись з їжею, солодкий та солоний обидва стають солодким смаком. Кислий залишається кислим. Решта — гострий, терпкий та гіркий – стають гострим смаком. Так організм перетворює расу на віпак.

За своїми властивостями/якостями смаки мають схожість і відмінність, тому що містять першоелементи і виявляють три пари якостей (по три на кожний смак). До речі, багато мов послуговуються метафоричними висловами, які містять ці універсальні якості: легка рука, сухий погляд, холодний прийом тощо. Протилежні якості: важкий, вологий, гарячий. Аюрведа також пов'язує смаки з емоціями (неконструктивними афективними почуттями, що виводять з рівноваги), тобто можна сказати, що емоції мають той чи той смак або присмак. Тому я включила емоції до опису смаків. Отже, солодкий смак містить першоелементи землі й води, він є трохи холодний, дуже вологий і дуже важкий, виражений силою бажань і задоволень. Гострий смак містить першоелементи повітря й вогню, є дуже гарячий, дуже сухий і помірно легкий, виражений гнівом. Кислий смак містить першоелементи землі й вогню, є помірно гарячий, трохи вологий і трохи легкий, виражений заздрістю.

Решта смаків, які не мають свого власного віпака такі: солоний містить вогонь і воду, трохи зігріває, помірно вологий, помірно важкий, виражений жадібністю; терпкий (в'яжучий) містить землю й повітря, помірно охолоджує, трохи сухий, трохи важкий, виражений страхами; гіркий містить повітря й ефір, дуже охолоджує, помірно сухий, дуже легкий, виражений сумом.

За цими властивостями смаків можна простежити та зрозуміти, якої якості їжа й вода або СПА (холодні, гарячі, теплі) нам підійдуть краще. Наприклад, кисломолочні продукти холодні, їх не варто вживати взимку. Гарячими стравами і процедурами, типу сауни, не варто захоплюватися влітку, коли погода й сонце дарують багато тепла. Цим процесом вирівнювання стану за поточними відчуттями цілком можливо керувати, якщо пробувати й довіряти своїм відчуттям. Тобто можна, не витрачаючи свого часу, відстежувати увагою, як організм реагує на якості легкої, важкої, вологої, сухої, теплої чи холодної їжі, погоди чи процедури; вирішувати, чи обрані якості підходять як основні у повсякденному житті, чи може варто їх змінити за своєю конституцією, якостями сезонів, географічної зони, поки захоплення якимось одним продуктом чи якістю не завело надто далеко від можливості допомогти собі. Тож самодіагностика, яка спирається на результати впливу смаків та якостей, може стати повсякденною справою особистої відповідальності.

За матеріалами книг Девіда Фроулі та Васанта Лада.