Редакційна стаття "The Washington Post"
12 лютого 2023 року
Закупівля яєць і солінь для українських солдатів, які захищають свою країну під час вторгнення Росії, не є найсерйознішою проблемою, яка постала перед президентом Володимиром Зеленським. Тим не менше, недавні повідомлення про те, що чиновники у його уряді наживаються на карколомно завищених цінах на ці товари, були корисним нагадуванням – як для українського лідера, так і для громадськості – про те, що імперські амбіції президента Росії Володимира Путіна – це не єдина небезпека, яка спливла перед їхньою країною. Інша загроза пов'язана зі скандалом або нецільовим використанням коштів, зокрема – із мільярдами доларів західної допомоги, які дозволили Україні захистити себе й досі є послідовною підтримкою Києва з боку США та Європи.
Корупційний скандал, який вибухнув наприкінці січня, добряче розгорівся: 10 високопосадовців були звільнені або змушені піти у відставку, включно зі заступником голови адміністрації президента Зеленського. Окремо київська влада провела рейд у власності медіа-магната, який у 2019 році був ключовим спонсором президентської кампанії Володимира Зеленського.
Не всі передбачувані посадові злочини пов'язані з ошелешуючою інформацією, що заступник міністра оборони України був замішаний у схемі переплати за продукти для харчування ЗСУ. Інші приголомшуючі повідомлення стосувались:
♦ високопоставленого чиновника у президентському Офісі Зеленського, який для приватних потреб використовував позашляховик, подарований фірмою "General Motors" для евакуації українських цивільних із зони бойових дій;
♦ заступника прокурора, який позичив автомобіль "Mercedes-Benz" у багатого бізнесмена, щоби відвезти свою сім'ю в Іспанію на відпочинок.
Обидва посадовці втратили роботу, а уряд Зеленського заборонив українським чиновникам виїжджати із країни за винятком державних відряджень на підставі закону, який діє із початком війни.
Не було жодних припущень, що західна військова допомога Україні була перенаправлена або привласнена. Але президент Зеленський достатньо кмітливий, щоб ігнорувати хабарництво, полюбовні угоди та залишки олігархічного капіталізму, які були плямою на репутації України задовго до того, як рік тому Москва почала своє повномасштабне вторгнення. У своєму останньому «Індексі сприйняття корупції за 2022 рік» організація "Transparency International" класифікувала Україну на 116 місце серед 180 країн світу. Порівняно із 2021 роком відбулось покращення, проте це є найгірше місце у Східній Європі: за рівнем корупції Україні поступилась тільки Росія. Від Капітолійського пагорбу, де деякі республіканці під час засідань у Конгресі погрожували оскаржити фінансову допомогу Україні, урядові Зеленського потрібно очікувати, що законодавці вимагатимуть відповідальності й звітності за ті кошти, які надходять із Вашингтону.
Із точки зору більшості конгресменів, економічні деформації та виснаження ресурсів України, спричинені олігархами-мільярдерами, які контролюють телевізійні станції, промисловість та багато іншого, були нейтралізовані. Частково це відбулось з огляду на війну, оскільки російські атаки за останній рік нівелювали обсяги промислової бази України. Зазначеній нейтралізації також дав поштовх закон про обмеження політичного впливу олігархів, ухвалений у 2021 році з метою часткового виконання передвиборчої обіцянки Зеленського стосовно викорінення корупції та торгівлі чиновницько-олігархічним впливом.
Це крок у правильному напрямку, що не в останню чергу стосується підтримки сподівань України на остаточне членство в Європейському Союзі, з метою приєднання до якого минулого року Україна стала офіційним кандидатом. Але навіть якби війна скоро закінчилась, що малоймовірно, Київ зіштовхнеться із довгою програмою реформ перше, аніж зможе приєднатись до ЄС (де спочатку буде найбіднішою державою), а відтак і стане такою ж повноцінною європейською країною, якою більшість українців прагне бачити свою Батьківщину.
Україна досягла певних покращень щодо прозорості, особливо стосовно відстеження і обліку зовнішньоекономічної та військової допомоги. Також в країні розвинулось активне громадянське суспільство, тобто середовище громадських і неурядових організацій та асоціацій, які наповнюють українську демократію здоровим плюралізмом, своєю участю у суспільних процесах і політичною енергією. Однак громадянське суспільство не зуміло достатньо вплинути на створення державної системи, яка б гарантувала верховенство права, що є ключовим недоліком у подоланні української радянської спадщини.
У цій проблемі центральним є триваючий опір судовій реформі серед українських суддів, яких західні експерти неодноразово називали корумпованими, відверто заполітизованими і, дуже часто, залежними від Росії. Минулої осені Верховний суд України звільнив очільника Касаційного господарського суду, вищого суду країни з економічних і майнових спорів, після з'ясування, що він має як російське, так і українське громадянство. За українським законодавством судді не можуть мати подвійного громадянства.
Минулорічна велика міжнародна конференція країн-донорів, присвячена фінансовій допомозі Україні, завершилась заявою, яка закликала «систематично зміцнювати в країні верховенство права». Зовнішні експерти запропонували низку реформ, зокрема й перевірку кандидатів на посади судді за критеріями компетентності, чесності й політичної незалежності.
Президент Зеленський був прихильником судової реформи, але йому не вистачає повноважень самостійно її реалізувати. Поштовх для продовження судової реформи доведеться отримати від західних союзників України, вплив яких потужний. Проте союзники, вірогідно, не захочуть відволікати увагу українського суспільства від першочергового національного пріоритету – від перемоги України у війні.
Очевидно, що країна, яка бореться за своє виживання, погано позиціонується і занадто не зосереджена на проведенні системних державних реформ. Але день кардинальних рішень Україна не може відкладати на невизначений термін. Демократичні прагнення Києва залежать від встановлення верховенства права. І це повинно почати працювати.
Оригінал: As hakeup in Ukraine masks deeper problems
■■■