Уже кілька місяців Сергія Любарського переслідує дивне відчуття: все, що відбувається в українському інформаційному просторі схоже на театр абсурду. Громадяни України обговорюють американські вибори, республіканців, Дональда Трампа тощо. А про єдине і наріжне питання сьогодення, про яке потрібно говорити голосно і на всю планету – майже цілковита мовчанка. А питання це проте: «Чому уряд Байдена не постачає Україні необхідну кількість важкого наступального озброєння?»

Сергій Любарський переконаний, що Україна, в якої сьогодні найбільша за чисельністю армія в Європі, після московії, через підривну діяльність уряду Байдена не може перейти у повноцінний і вирішальний наступ. Байденівське затягування постачання зброї є злочинним, воно призведе до ще більших втрат серед населення України та до знищення української інфраструктури.

Із невідомого дива ніхто зі знаних лідерів суспільної думки в Україні, а також і ті, хто вважають себе такими, публічно не обговорюють, чому постачання американського озброєння нагадує годування немовляти з чайної ложечки.

Не відкладаючи цю першочергову для України проблему в довгий ящик, Сергій Любарський звертається до таких широко розтиражованих в Україні  авторитетів, як  Рашкін, Кушнарь, Піонтковський, Швец, Жданов, Фейгін, Латиніна, Найкі, Яковина і не тільки до них. Аналітик Любарський просить їх, цих лідерів, або підтримати його, Любарського, в зусиллях поширити інформацію про саботаж адміністрації Байдена, або довести йому, Любарському, на будь-якому інформаційному майданчику про помилковість такого твердження.

Політичний аналітик нагадує відомим лідерам суспільної думки, що їхня мовчанка або й заперечення очевидного факту, що Білий Дім саботує постачання в Україну важкого наступального озброєння поступово призводить до катастрофи.  І ця катастрофа буде частково або й цілком лежати на совісті цих суспільно відомих мовчунів. Сергій Любарський попереджає  зазначених менторів, що нікому із них не вдасться відмовчатись, як і не вдасться проігнорувати його заклик. Аналітик гарантує вище згаданим експертам, що їхня мовчанка дорого їм обійдеться, чималими репутаційними втратами. А тому, якщо у них іще збереглась крапля совісті й людської гідності, то краще їм вже сьогодні почати говорити правду.

Сергій Любарський звертається до всіх журналістів, блогерів, активістів і людей доброї волі поширити його звернення до всіх суспільно знаних осіб із вимогою або клопотанням, щоби вони прилюдно висловлювали свою позицію стосовно саботажу байденівської адміністрації. Всі зацікавлені активісти можуть контактувати з політичним оглядачем Любарським через портал Protect Ukraine Now, де вказана контактна електронна адреса.

Сергій Любарський переконаний, що байденівський саботаж програми ленд-ліз, яку замінили фінансуванням із американського бюджету, це корупція «вашингтонського болота». Надані для України мільйони фінансової допомоги вірогідно розкрадаються відразу ще в адміністрації Байдена, а далі й через американські та українські фірми. На передову лінію фронту до українських бійців надходять хіба що крихти від корумпованого вашингтонського фінансового пирога.

Є така констатація, що зброю по програмі ленд-ліз Байден не постачає, тому що отримав від путіна завдання будь-якою ціною змусити Україну прийняти капітулянські вимоги терористів кремля, що підтверджує нагальна київська поїздка байденівського прокремлівського радника Джейкоба Саллівана. Домовленість імовірно така: один зі злочинців, путін, нищить інфраструктуру Україні, а інший, байден, не надає Україні зброю, щоби Київ визнав за москвою право на відчуження захоплених українських територій.

Речитатив лідерів суспільної думки «Слава Україні» аж ніяк не є славою, якщо це звернення не наповнене практичним змістом. А ще кожний із нас повинен буде визначитись: він на боці небесної правди чи пекельної олжі. Пригадаймо євангельське попередження Христа: «Не мир Я приніс, а меч». Євангельський меч, це той детектор, який відокремить тих, хто на боці правди, від тих, хто по той бік – у лабетах брехні. Розмежує на тих, хто хоче жити мирним і цивілізованим життям, і на тих, хто бажає послуговуватись принципами татаро-монголо-китайської орди.

Сергій Любарський пояснив своє ставлення до демократів і до республіканців. Він не асоціює добрих і правдивих демократів, з якими живе у Каліфорнії, із корумпованим байденівським оточенням, а також, що критично ставиться до тих республіканців, які не бажають захистити в Україні мир, свободу і справедливість. Колишній харків'янин, а сьогодні американський політичний оглядач сподівається, що українці його почують.

Будемо очікувати, що сподівання Сергія Любарського справдяться. Можливо, йому історією призначено стати тим організаційним стрижнем, довкола якого будуть гуртуватись і чисельно зростати люди доброї волі. Тоді настане передбачення апостола народів святого Павла: «Не буде ні греків, ні юдеїв, ні обрізаних, ні необрізаних, ні невільників, ні вільних, ні варварів, ні скитів, а будуть всі єдині в Істині». Якщо дві тисячі років тому апостол Павло розрізняв варварів і цивілізованих скіфів (давніх українців), тож давайте будемо уподібнюватись нашим предкам.

*****

До висловлення приватного ставлення стосовно наріжного питання українського сьогодення «Байден, де ленд-ліз?» або публічної дискусії зі Сергієм Любарським доцільно запрошувати не тільки тих лідерів, яких згадав політичний аналітик, а й ряд інших: депутатів усіх рівнів, представників адміністрації президента Зеленського, відомих національних борців із корупцією, авторитетних осіб територіальних громад.  

Хотілося б почути, зокрема, велемовного Арестовича, хитромудрих Єрмака і Подоляка, любителя гуманітарки Тимошенка, вроджених циніків Іванова і Петрова. відомих майстрів вербального слова Чалого, Чекалкіна, Чорновола, Якименка, Ганапольського, Фурсу, Сича, Бучка, Магду, Томенка, Соскіна та ряд інших знаних політологів.

Можемо припустити, що особливою родзинкою висвітлення бездіяльності Байдена буде колоритна орація знаного художника, який може образити кожного.

P.S.

Якби ж то знайшлись сміливці на котромусь із українських телеканалів, щоб організувати публічну дискусію з американо-українського питання. По один бік дискусійної барикади запросити американців Рашкіна, Піонтковського і Швеца, а по другий – американців Любарського, Табаха та Іларіонова. А якщо обов'язки рефері доручити виконувати Пояркову, тоді це був би видовищний, а головно – корисний політично-пізнавальний батл.

■■■