А тим часом, під боком у України з'являється нова суперпотужна армія. На щастя, це у наших союзників, поляків.

Адже Варшава ще влітку підписала з Південною Кореєю шалений контракт, купивши близько 1000 танків, 600 самохідних гаубиць та 48 винищувачів. Цю армаду у майбутньому підсилять понад 500 «Хаймарсів», відтак польська реактивна артилерія буде сильнішою за американську.

Польська авіація також буде найпотужнішою в регіоні, адже отримає американські винищувачі F-35. Ну, і старі плани придбати танки «Абрамс» та ударні вертольоти «Апач» досі в силі. Коли ця зброя надійде до Польщі, країна, схоже, матиме найпотужнішу сухопутну армію у Європі.

З першого погляду може здатися, що поляки вже не вірять у перемогу сил оборони України, і тому хочуть підстрахуватися. Але це не так.

Проблема для поляків у тому, що Україна прикриває їх від росії лише частково. У біло-червоних довгий кордон з володіннями білоруського окупаційного режиму, який рф використовує в ролі військової бази. З іншого боку Польщі є зайнятий росіянами Краловець (а скажіть, краще звучить?) і область навколо нього, куди москва може перекинути війська морем.

Ось чому до 2022 року західні аналітики найбільше боялися несподіваного нападу рф на НАТО у місці, взагалі маловідомому українцям. Є такий «Сувалкський коридор», рівнина на кордоні Литви і Польщі. Експерти фантазували, що російські дивізії можуть вторгнутися у цей коридор, швидко дійти до Кролевця і закріпитися на всьому шляху. 

Тоді рф відріже три балтійські республіки від решти світу, а Польща опиниться у напівоточенні. Логічно, що коли на карті твоєї держави союзники малюють гарячу точку, захочеш мерщій доозброїтися.

До 2022 року, втім, Варшаву це не надто напружувало, бо здавалося очевидним, що повномасштабна війна у ХХІ столітті ну точно ж не станеться. А відбити «гібридну агресію» поляки зможуть своїми наземними силами за підтримки авіації союзників по НАТО і їхніх же наземних сил, розгорнутих у балтійських країнах.

Однак після 24 лютого наші сусіди задалися питанням, чи захистить їх НАТОвська парасолька від масованого вторгнення, і схоже, відповідь поляків не вразила. 

Бо знаменита стаття 5, яка вказує, що «напад на одного члена альянсу є нападом на всіх» має не дуже категоричне продовження. Обов'язок кожного союзника – «вжити таких заходів, котрі визначені як необхідні, включно з застосуванням збройної сили, щоб відновити і зберегти безпеку Північноатлантичного регіону».Помітьте, ні слова про обов'язкову військову відсіч. Якщо котрась із країн НАТО захоче не відряджати армію на допомогу союзнику чи передавати йому сучасну зброю, а обмежитися санкціями і стурбованістю, нічого їй за це не буде. Ну, бо уряд держави А визначив це як необхідне.

І навіть якщо умовні Штати вирішать відправити 5-6 дивізій на допомогу полякам, це ж не станеться за день. Спочатку Білий Дім, Пентагон та Держдеп будуть визначати, які сили слід перекинути у Європу. Обов'язково буде окремий план, як не дати війні стати ядерною (ми ж розуміємо, що єдиний вірогідний противник Польщі – рф). Жоден експерт зараз не скаже, скільки днів пройде від активації статті 5 до появи «Абрамсів» з американськими екіпажами у Польщі.

Ба більше, Штати ще й банально далеко. Потрібно зібрати війська, вивезти танки і гармати з арсеналів десь у глибині США, завантажити на кораблі, перекинути океаном до Європи, висадити і перевезти на ділянку, де вони потрібні. Причому для морського етапу доведеться збирати добре озброєні конвої, бо у росії теж є флот.

Європейські союзники справляться швидше, але бюрократично-планувальний етап у них теж буде. А час ітиме. Словом, поляки зробили висновок, що найкраще – коли твоя армія здатна відбитися до приходу союзників.

І хоча у найближчі роки такий сценарій малореальний, Анджей Дуда і компанія готуються «на майбутнє». Зрештою, є приклад України, де суспільство до 2014-го року не дуже-то й вимагало підтримувати ЗСУ у нормальному стані, ну бо хто ж міг уявити, що росія нападе, дружба ж, слов'янське братерство й усе таке. І раптом виявилося, що війська рф заходять у Крим і Донецьк, а в українській армії боєздатні усього кілька підрозділів, у яких в сумі близько 6 тисяч солдатів.

Крім того, ніхто ж не скасовував лідерські амбіції Польщі у регіоні. Якщо армія країни стає потужнішою за ту ж німецьку, то зростає і вага Варшави – вона тепер захищає східний фланг НАТО, і всі мають бути полякам за це вдячні. Гарна компенсація кепському іміджу, який країна створила собі на рівні ЄС.

Для України більший вплив Польщі – уже гарна новина, адже це наш природний союзник. А мілітаризація наших сусідів дозволяє сподіватися і на різноманітну військово-технічну співпрацю з ними, раз уже там користуються принципом, що зброї забагато не буває.