Зрада рознеслася українським фейсбуком, справжня зрадонька! Група «Рейтинг» опитала українців і склала список 100 найвидатніших діячів усіх часів на думку громадськості. Чим викликала нарікання експертів про українців, які, мовляв, погано знають історію, не поважають своїх героїв і все таке. Але зрада перебільшена.
Так, одразу зазначте собі десь у дужках, що опитування не може бути «остаточно-безповоротним» і на 100% відображати погляди українців. Не так через 1000 опитаних (для телефонної соціології це якраз нормальна цифра) чи дзвінки на окуповані після 24 лютого території (зрештою, той, хто хотів – відповідав, інші могли просто покласти слухавки), проблема у спонтанності. От підходить до вас на вулиці бабак і просить: назвіть трьох найвидатніших українців.
А ви у цей час думали про ціну на яйця і чи правильно за Гіркіна давати 100 тисяч доларів. Вам потрібно підготуватися, оцінити, чи зіграв Мстислав Удатний більшу роль в історії України, ніж Петро Сагайдачний. А як бути з Іваном Виговським? Може, краще включити Аскольда? Бабак тим часом чекає відповіді, взагалі-то. Тому ви називаєте три постаті, які пригадали навскидку. У цьому сенсі правильніше було б дати людям день подумати, але це вже надто масштабно для соціології.
Звідси і результати. Тарас Шевченко перший, бо його роль у нашій культурі взагалі ключова. Леся Українка – теж очікувано, чув про неї явно кожен. Богдан Хмельницький та Іван Сірко (перші асоціації з козацтвом), Михайло Грушевський (УНР), Степан Бандера (УПА, хоча насправді він був очільником ОУН, але все ж), В'ячеслав Чорновіл і Василь Стус (найвідоміші дисиденти) Леонід Кравчук (перший президент) . Також два Івани – Франко і Мазепа. З князів – знову найвідоміші: Володимир Великий і Ярослав Мудрий. Пригадати їх було легше, ніж Володимира Мономаха, котрий теж відіграв велику роль в історії Русі. Звісно ж, є і Валерій Залужний.
Втім, має право на життя і версія, що пригадати частину постатей українцям допомогла гривня. Володимир, Ярослав, Хмельницький, Мазепа, Франко, Грушевський, Шевченко, Леся Українка, Сковорода, еге ж! Немає у топі Вернадського, можливо, тому що люди рідко мають справу з купюрою у тисячу гривень.
Звісно, у топі знайшовся і Тарас Бульба, який, взагалі-то, літературний персонаж, але спишемо це на спонтанність опитування.
Є у першій тридцятці і двоє боксерів: Кличко-мер та Усик. Знову нічого дивного, народний образ спортсмена як людини, котра прославляє власну країну і чесно заробляє гроші, ніхто не скасовував. Французи теж Зідана вважають одним із найвеличніших своїх громадян. А Кличка ще й багато хто вважає гарним мером.
Інша справа, що головне відчуття зради у соцмережах, схоже, з'явилося через іншого Володимира: Зеленського, котрий зайняв друге місце. Якби замість нього були Аскольд з Діром, зради поменшало б. Однак це могло статися без жодних фальсифікацій. У Зеленського рівень довіри понад 90%, він очолює Україну в умовах війни тут і зараз, тому і цінніший для багатьох громадян, ніж, умовно, Данило Галицький, який жив 800 років тому і з котрим люди востаннє могли стикатися на університетському курсі з історії. Он у американців (які мали час подумати, до речі) переміг Рейган, а сам Джордж Вашингтон став четвертим (ну, бо результати реформ Рейгана ось вони, а за Вашингтона пожити сучасні американці трохи не змогли).
Зеленський випередив Залужного? Так сюрприз: політичних лідерів завжди знають більше, ніж військових. Маннергейма і Маргарет Тетчер у нас постійно згадують як приклади великих лідерів, а слабо сказати, хто у них командував військами у Зимову і Фолклендську війну відповідно? А про Шухевича, який в реальності очолював УПА, згадаєте хоч одну пісню, де він батько, а Україна – мати? Отож.
Втім, прихильникам інших політиків не треба бідкатися, що тепер Зеленський виграватиме всі вибори і буде президентом ще 5 разів. Усі ці опитування мають нульове значення, а важитиме інше. По-перше, виграти війну так, щоб народ був задоволений (тобто без «Мінська-3» і подібного). А потім відповісти на купу складних питань: наприклад, чому на восьмому році війни люди скидалися на бронежилети, тепловізори і дрони. А потім ще запропонувати хороший план повоєнної відбудови.
Приклади Голди Меїр, котра пішла з політики, бо вважалося, що вона не запобігла несподіваному нападу арабської коаліції у 1973-му чи Вінстона Черчилля, який програв післявоєнні вибори (політик не вважався крутим економістом, а британці хотіли саме фахівця у цій сфері, аби відбудувати країну) вам у поміч.
І так, у списку знайшлися і Брежнєв, Щербицький, Кучма, Ахметов і Янукович. Але вмикаємо математику: опитали 1000 людей, кожен мав три варіанти, отримуємо 3000 балів. Щоб набрати 0,1%... потрібно 3000:100:10=3 відповіді. Хтось здивований, що знайшлося 3-5 людей, для котрих Кучма і Янукович – умовні «міцні господарники», за яких був долар по 5, а Брежнєв та Щербицький – діячі молодості, які забезпечували стабільність, смачне морозиво і ковбасу?
Справді загадкова лише наявність Михайла Подоляка, котрий навіть у Офісі Президента не головний. Можливо, він – впізнаване обличчя?
Словом, цілком собі нормальне опитування. Якщо воно підштовхне когось активніше популяризувати постаті Андрія Шептицького, Петра Сагайдачного та інших, або й самим дізнатися про них більше – уже круто.