«...Два проти, один утримався. Отже, шановна отаро, оголошую підрахунок голосів на виборах нового керівника нашого колективу завершеним! Прошу вітати нашого нового лідера — Барана! Нарешті нами буде керувати один з нас — як за зовнішністю, так і за інтелектом!»
«Слухайте, а то нічого, що ми до виборів вівчарок не долучили? Якось невдобно — вони ж теж з нами місяцями по тим горам лазять...»
«А до чого тут вівчарки? Вони не є членами отари! Подумаєш: пару разів вовків відігнали! Ви бачили, які в тих псів ікла? І ми вже давно помічаємо: вони зовсім не їдять трави! Постійно гризуть якісь кістки підозрілого походження. І з вовками не все так просто: от чого вівчарки їх ганяють, га? Може ті вовки до нас хочуть прийти і щось запропонувати? За весь час існування отари вовки нам нічого поганого не зробили: ті нарвані вівчарки їх постійно відганяли! Одного бідолашного вовка навіть не шматки порвали, ми самі бачили! Жах, варварство якесь просто! І кістки оці підозрілі гризуть увесь час... Ні — з вівчарками нам не по дорозі! Ми — миролюбива отара, будемо будувати конструктивні зовнішньополітичні взаємостосунки. Так, з вовками теж. Зрештою — вони теж рівноправні представники світової фауни!»
«Слухайте, а що стосовно чабана? Він же нам і хату цю теплу збудував, і зимою годує. Та і взагалі...»
«Чабан не виправдав покладеної на нього місії! Весь час водить нас по якимось горам, обмежує наші права на вибір паші та місця ночівлі. А ще він абсолютно нахабно і цинічно нас стриже! Уявляєте?! Собак тих завів, кровожерливих. До речі, ми тут провели дослідження і виявили, що в нас час від часу таємничо пропадають члени отари. А у вівчарок з'являються свіжі кістки... В нас немає прямих доказів, але ми підозрюємо, що чабан має безпосереднє відношення до цих подій! Тому спільним рішенням отари ми оголошуємо категоричну недовіру діючому чабану! Нарешті в нас є новий лідер — Баран! Він припинить це свавілля і нарешті виведе отару з темряви!..»
...
А в цей час вівчар сидів на ґанку, дивився на повний місяць та неспішно гладив здоровенного старого вовкодава, який дрімав, поклавши голову чабану на коліна. «Щось вівці розмекались на ніч. Недобре, певно той молодий баран знов чудить. Треба буде на вихідні шурпи зробити. Не проти шурпи, Джульбарс?» Джульбарс, не відкриваючи очей, захвицав хвостом, демонструючи, що не проти...
Кінець.