site.ua
член клубу

Осіння львівська ранкова вуличка. Змокла бруківка. Вітер діловито згрібає опале листя до облупленої стіни кам'яниці. Тиша. Лише де-не-де сонно порипують заіржавілі флюгери на дахах будинків. І ось раптом тишу розриває цокіт копит та стук кованих коліс, що викресують жваві іскри з, вкритого поволокою вранішнього туману, бруку. Водночас у темній брамі, захаращеній мотлохом, де гостро пахло пліснявою, відбувся якийсь рух і одинока постать, закутана в темний плащ , ховаючи обличчя в тіні крислатого модного капелюха, прослизнула вздовж вулиці на зустріч екіпажу. Цокіт копит майже поглинув сухий тріск револьверного пострілу. «За муки і смерть наших братів, за всі знущання» - стиха промовила тінь та прудко майнула навпростець прилеглими дворами. Ще один кат України навік залишився лежати у калюжі крові на львівській бруківці. Атентат відбувся успішно, про що Проводу відзвітували вранішні газети. Так непримітні тіні бойовиків ОУН здобували Соборну Українську державу.

Борня триває!

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація