Як змінилися реалії меблевого та деревообробного бізнесу за півтора року війни? Наскільки складно виходити на зовнішній ринок і знаходити партнерів? Які питання для виробників є найболючішими і які шляхи їх вирішення? Про проблеми і перспективи галузі розповідають представники українських деревообробних та меблевих компаній.

Олег Мидловець, ТОВ «Неман ТМ»:

-  Наше підприємство релоковане з Чернігова. Займаємося виробництвом меблів. Наша спеціалізація – столи. Сюди переїхали менше року тому. Обрали Рівненщину, бо в нас тут був філіал. До війни ми працювали як експортери МДФ,  а тут розміщувалася база. До того ж Рівненщина має зручне географічне розташування (недалеко Луцьк, Київ, Львів). Також деревообробну галузь підтримує  обласна військова адміністрація, яка розвиває меблевий кластер. Ось якраз враховуючи всі ці фактори,  й було ухвалене рішення про переїзд. Зараз ми, як і багато хто в цій сфері, стикаємося з труднощами, пов'язаними з війною. Це, зокрема, і спад реалізації,  і відсутність працівників. Ми експортуємо товар, але це доволі тяжка процедура. Поки що компанія на початковому етапі – ще ведемо перемовини, але є вже деякі успіхи. Зокрема, в Болгарії. Це новий для нас ринок, з яким до війни не працювали. Вже маємо там відділ продажу, інтернет-магазин, склади. Також розвиваємось у напрямку Польщі. Зараз деякі результати дає виставка, яка відбувалася в лютому в Познані. Крім того, намагаємося скористатися грантовою підтримкою від держави. Ми подалися на конкурс і сподіваємося на успіх.

Валерій Юсин, «Вармхаус Груп»:

-   Ми займаємося виготовленням металевих елементів для меблів (ніжки, адаптери, комплектуючі). В цілому, з початку війни і до цього часу в нас триває процес адаптації, якихось покращень, оптимізації. Працюємо над Логістикою, виробничими процесами, складськими програмами. Для нас критичним питанням залишаються кадри. Хтось із працівників виїхав, але більшість мобілізовані. Тим часом виробництво має плани, графіки, домовленості. І коли несподівано вибуває по декілька людей, то оперативно знайти їм адекватну заміну дуже важко. Це додаткове навантаження на увесь процес виробництва. Разом із тим з пошуком партнерів в цілому не погано. Продовжуємо працювати з постійними клієнтами, які втрималися на ринку, знаходяться й нові. Щодо обсягу замовлень ситуація також непогана. Наразі працюємо з українськими виробниками.

Володимир Бабенко, "3L Mebel":

-    Ми виготовляємо меблі на замовлення, повністю комплектуємо приміщення. Зараз ринок трішки оживає, але цей рух уривчастий – то є потреба і замовлення, то немає. По-тихеньку йде відновлення. Але темпи нешвидкі. Найболючіша проблема – пошук персоналу. Буває, що на одну позицію шукаєш спеціаліста по півроку. Якість персоналу змінилася. Зараз бачимо, що варто набирати випускників навчальних закладів і готувати їх вже на виробництві. З матеріалами зараз нормально, більшість ніш заповнено. Всього вистачає. Зараз займаємося напрямком експорту. Деякі напрацювання вже  є. Але це переважно українські клієнти, які виїхали за кордон. Будемо мати надію, що нас підтягнуть наші ж місцеві, таким чином ми зможемо розширити свої можливості.

Дмитро Патіс, «Ескада-М», керівник платформи УАМ із залучення інвестицій:

-  Зараз усім, хто працює в меблевій та деревообробній галузі, живеться складно. Найбільша проблема – це брак кадрів, що пов'язано з мобілізацією. Компаніям, які працюють на експорт, – непросто, але тим, що орієнтовані на внутрішній ринок, – ще складніше. Так, минулого року, до ракетної атаки в жовтні все почало відновлюватись. Потім настала зима, були перебої з електропостачанням, впав попит. Та й сезонність у бізнесі змінилася. Сьогодні прожили місяць, мінусів нема – і добре. Тому поки що важко, але не смертельно. Та й потенціал є. Бо показники у багатьох сферах впали, а в нашій галузі вони знизилися лише на 20 відсотків. Це серйозний бізнес. За останні 6-7 років він суттєво змінився і на міжнародному ринку виглядає вже зовсім по-іншому. Бізнес інтегрований, вже не радянський. Раніше виробники були орієнтовані здебільшого на росію, а зараз розуміють західний світ, його потреби, стандарти. Це вже інший бізнес. Як і вся країна, він із 2014 року трансформувався. Це вже бізнес високого стандарту, який знає, як сертифікувати, пакувати. Представники компаній володіють англійською, розуміють ринок.  А щодо проблемних питань, то ми потребуємо кадрів. Нам необхідні конструктори, оператори ЧПК. Наш бізнес – вже не про столярне виробництво, а про роботи, ЧКО-станки. Тож варто залучати і навчати кадри. Якраз зараз ми створюємо відповідну програму. Є ПТУ, які працюють в цьому напрямі. Ми ж, у свою чергу, спілкувалися з фондами, щоб започаткувати курси з підвищення кваліфікації і навчати фахівців.

В'ячеслав Дирда,  «СІТІ ДОРЗ»  та «ОкДвері»:

-   Якщо говорити про виробництво міжкімнатних дверей, то в нас у довоєнний 2021 рік випущено 1,7 млн дверних міжкімнатних блоків. Це приблизно 142 тисячі дверей в місяць. У 2022 році, коли вже почалися бойові дії, було випущено 0,9 млн міжкімнатний дверних блоків, це 75 тисяч одиниць у місяць. Фактично, виробництво зменшилось на 50 %. Цьогоріч також простежується тенденція до зменшення, навіть порівнюючи з минулим роком. Причина цього -  повністю розбомблений, а потім і затоплений найбільший виробник міжкімнатних дверей, який знаходився біля Херсона (маю на увазі «Новий стиль»). Він займав майже 50% ринку як внутрішнього, так і експортного. Але решта виробників, які залишилися, спробували зайняти нішу, і перші місяці вони були перезавантажені. Наразі якби всі компанії, які виготовляють міжкімнатні двері, працювали в ідеальних умовах, то  могли б зараз випускати приблизно 120 тисяч блоків в місяць, це 1,4 млн в рік.