До сучасних технологій можна ставитися по-різному.

З одного боку — це круто.

Інтернет надає купу можливостей: онлайн бібліотеки, онлайн-шопінг, доступ до будь-якої інформації. Соцмережі руйнують бар'єри комунікації.

Ґаджети надають +100500 можливостей: від будильника, калькулятора, календаря, записника — до аудіо/відео плеєра, комп'ютера, ігрової приставки в кишені.

Не кажучи вже про алгоритми, які відслідковують біоритми людського організму й фіксують збої. Згадайте, останню презентацію Apple: епізод про врятовані завядки Apple Watch життя.

Проте існує інший бік: через ґаджети й Інтернет люди менше думають. Наприклад, скільки тел.номерів ви пам'ятаєте? Особисто я — 3-4. А в тел.книзі їх сотні. Бо ж нащо запам'ятовувати інформацію, якщо можна запитати в Google і через кілька сек мати відповідь?

Важливим фактором є також те, що ми не бажаємо мислити й аналізувати. Через перенасичення інформації люди вірять у все підряд і всім підряд. Зараз так багато ЛСД, блогерів, інфлюенсерів — на будь-який смак і манер. І більшість фоловерів навіть не задумуються, яка ж користь від цього блогера?

Я можу відповісти, яка користь від Скрипіна, Грішина, Супрун, Іванова, Микитенко, Соколової, Щура та ін. Проте, коли я бачу в IG 18-річну дівчинку на Cayenne, яка пише:

«Як же важко бути блогером. Я працюю без вихідних, сама відповідаю в direct, пишу пости й редагую фото». Або: «Головне це розвиток і цілеспрямований рух до мети. Я робила все потрібне, Всесвіт мене почув та подарував мені Porsche».

Хочеться запитати: А звідки вона у свої 18, катаючись на машині від папіка, знає, що таке важка праця й розвиток, якщо пости свої вона пише з граматичними, лексичними, пунктуаційними та ін помилками?!

Ну, камон, люди! Потрібно думати головою. Треба вчитися фільтрувати інформацію і людей, які її поширюють.