Юрій Білінський, редактор Нового Шляху.
Від недавніх українських іммігрантів в Канаді я багато разів чув думки на кшталт: «В канадських початкових школах не навантажують навчанням, орієнтуються на слабших учнів», «Діти приїздять з українських шкіл, добре вчаться півроку, а потім припиняють вчитись, як усі інші», «Коли я приїхала до Канади, то у восьмому класі з математики вчила те, що в Україні вчила у п'ятому». Від народжених в Канаді кілька разів чув «Ця дитина приїхала з України, вона дуже добре знає математику».
Як батько дітей, які навчаються у канадських школах, я згоден з такими оцінками. А оскільки у Канаді у початковій школі використовується компетентнісний підхід до навчання, роблю висновок – цей підхід невірний. І його не треба переносити в Україну в тому вигляді, як його розуміють в Канаді, як це, можливо, зараз планується в межах освітньої реформи. Наслідки застосування цього підходу – у падінні канадських результатів у дослідженнях PISA та результатах тестів TIMMS (нижче). Різниця між країнами Азії, які у початкових школах використовують старі, звичні, конвенційні методи навчання, та рештою країн, зокрема Канадою, у знаннях з математики зростає.
Річ не у тому, що нинішня система освіти в Україні – краща, ніж у Канаді. Навпаки, вона зараз там гірша. В українських школах справді викладають занадто багато, там треба дещо спростити програми, прибрати дублікацію, і використати такі елементи компетентнісного підходу, як викладання навичок оригінального мислення і творчості. Але відходити від конвенційного методу навчання не можна. Саме цей метод створив нинішню цивілізацію, яка не лише уможливила технологічні прориви геніїв, але і небачено підняла середній рівень суспільства, оснований на високому середньому рівні знань для всіх. Я повністю згоден з доцентом Олександром Глуховим (частина 3), що заниження середнього рівня знань у школах закриє Україні шлях у світову еліту.
Суперечка між підходом на основі знань і підходом на основі компетенцій зводиться до пари простих речей. Наприклад, компетентнісний підхід говорить, що більш поглиблені знання треба давати у старших класах. Але це закриває двері дітям у майбутній професійний розвиток – чим раніше дадуть потрібний набір знань дітям, тим кращими будуть їхні кар'єрні шанси (читайте про наукові дослідження в Ун-ті Західного Онтаріо у частині 2, хоча народна мудрість знала про це і без наукових досліджень). У віці 7 років невідомо, яку дитина в майбутньому обере кар'єру. Тому їй потрібно дати широкий набір знань змалку – на цьому й побудований конвенційний підхід до освіти у початкових і середніх школах, за яким вчилася поки що більшість людей в Канаді, і вчаться й досі в Україні. Говорити, що за останні 20 років так сильно зріс об'єм знань, що їх не варто викладати, – дивний підхід. Основи математики і структури мови не змінились. Саме вони будуть давати основу освіти і у 21-му і у наступних століттях, і саме їх припинили викладати у багатьох канадських провінціях у необхідному віці.
Зараз у реформаторів освіти в Україні, серед яких є і представники діаспори, є можливість навести порядок у шкільних програмах, прибрати недоречності, не забираючи основну частину масиву знань. Дуже не хотілося би, щоби з водою із балії викинули дитину, і відмовились від конвенційного методу навчання як основи. На жаль, слід визнати, що брати за основу освітній канадський досвід зараз Україні не можна. Дорога діаспоро, давайте допоможемо Україні вийти у групу освітніх лідерів, а не, у кращому разі, закріпитися у групі середнячків. Українці – досить розумна нація для такого завдання.
Це – продовження дослідження Нового Шляху на тему реформи української освіти. Див. також частини 1, 2 і 3.