Введення ринку землі і реформа енергетики — дві найбільш болючі зміни, які зараз дискутуються в Україні. Перша реформа, на думку одних, нарешті принесе ринкові відносини у останню нереформовану галузь економіки, а на думку інших — забере у селян землю і і знищить село. Друга реформа, на думку одних, — єдиний приклад успішної економічної реформи з часів Євромайдану, а на думку інших — корупційна змова олігархів задля досягнення надприбутків на тлі війни і зубожіння народу. Новий Шлях запитав двох провідних економістів з Канади та України і отримав протилежні думки з приводу цих реформ. (див. першу частину про ринок землі тут)
Реформа енергетичної галузі
| Олег Гаврилишин, Отава НШ: Чи ви вважаєте енергетичну реформу в Україні успіхом? ОГ: Це — незакінчений, але дуже великий крок вперед. Коли піднялася ціна на газ і змінився процес закупівлі газу, що далеко вже не на 100% купується в російського Газпрома. Це може бути російський газ, який з Європи повертається в Україну – нехай, це ринок. Є ще деякі недоліки, особливо з використанням внутрішніх ресурсів енергетики, які треба краще використовувати. НШ: Але, здається, що мінімум 90% українців, вважають, що реформа енергетики дуже невдала через величезний ріст цін. ОГ: Певно що так. Так буває, коли забираєш від людей те, що вони думали є менш коштовне. Але насправді, політика низької ціни газу була дуже коштовна. Дешевий газ потрібний олігархам, які роблять корупцію з урядовцями, а українська держава платить із бюджету борги олігархів. Фонди на дешевий газ приходять від тих фондів, які б могли піти на школу, на здоров'я, на інфраструктуру тощо. Населення невдоволене також тому, що економісти дуже погано вміють пояснювати, чому якась політика — краща. Це значно більше потрібно пояснювати. Олег Гаврилишин — колишній заступник директора Європейського департаменту Міжнародного валютного фонду та заступник директора з персоналу, працював з країнами колишнього Радянського Союзу. У 1993-1996 роках обіймав посаду заступника виконавчого директора правління МВФ, представляючи Україну; до цього обіймав посаду заступника Міністра фінансів в уряді України (1991-1992 рр). Народився в Україні, жив і здобув освіту в Канаді і США, отримав докторський ступінь у Масачусетському Технологічному Інституті 1972 року. Був консультантом різних іноземних урядів, Світового Банку та різноманітних міжнародних агенцій, зокрема UNDP, UNCTAD та CIDA. Протягом багатьох років викладав в університетах Канади, США та Європи. Автор численних статей і книжок. | Володимир Лановий, Київ НШ: Чи ви вважаєте енергетичну реформу в Україні успіхом? ВЛ: Нафтогаз України є монополістом, диктує ціни, які ніхто оскаржити не може, і прийшов уряд, який почав сприяти Нафтогазу в його монополістичних зловживаннях. Не можна за один рік підняти ціну на будь-який товар в 10 разів, тому що це ламає ринок. Ніде у світі ціни на житлово-комунальні послуги так не міняли. У людей таких грошей нема, тож уряд компенсує це з бюджету, і тут немає економіки. Уряд підняв тарифи так, що Нафтогазу і не снилося, але Нафтогаз не отримає ці надприбутки, тому що українці настільки бідні, що навіть не можуть заплатити ту частину плати, яка поза субсидією. А бюджет не здатен фінансувати такі високі субсидії. Субсидії заганяють економіку в тінь, тому що люди не зможуть заплатити за комунальні послуги, якщо задекларують всі свої доходи. Субсидії допомагають у всіх країнах лише найбіднішим, а у нас — до 70% громадян. Це — не економіка, це — державне утримання населення. Щодо газу — Україна продовжує купувати російський газ, не обманюйте себе, ми все одно платимо росіянам. Просто контракти ми заключаємо не з Росією, а з Польщею, Угорщиною і Словаччиною, які нам перепродують російський газ. Володимир Лановий — колишній Міністр економіки та віце-прем'єр-міністр України (1992-1993 рр.). З 1994 р. по 1998 р. і з 2006 р. по 2007 р. — народний депутат України. У 1997-1998 рр. — в.о. голови Фонду державного майна України. З 2000 р. по 2002 р. і з 2005 р. по 2006 р. — представник Президента України у КМ України. З 2007 р. і дотепер — президент Центру ринкових реформ. Голова спостережної ради Української державної іноваційної компанії, президент Центру ринкових реформ. Автор понад 200 наукових робіт. |