Пам'яті Героя 
47.82846°N 37.71093°E 
Назва виставки означає координати колонії Оленівки 

Координати 47.82846°N 37.71093°E вказують на барак № 200 в Оленівській колонії. Саме вони й стали назвою першої персональної виставки Ганни КІСІЛІШИНОЇ. Її син Олексій КІСІЛІШИН, полонений боєць полку «Азов», разом із багатьма побратимами, загинув там унаслідок теракту — ракетного удару, завданого воєнними злочинцями. Мистецький проєкт, присвячений світлій пам'яті сина, художниця представила в першому ярусі Великої Лаврської дзвіниці. 

Ганні пощастило втекти із захопленого й розтерзаного Маріуполя. Спершу вона опинилася в Грузії, згодом — у Португалії. Нині живе й працює в Києві. Тут познайомилася з художником Олегом ЮРОВИМ. Студіювала в нього живопис. Тепер сама як організаторка, психологиня й учителька займається арт-терапією з дружинами полонених, жінками, які втратили своїх дітей на фронті, і переселенками. 

В експозіції було представлено авторські картини обдарованої мисткині-самородка Ганни КІСІЛІШИНОЇ, виконані в стилі символізму. Полк «Азов», Маріуполь — біль і Віра, героїчна боротьба й Любов, Надія та сльози... Такі образі втілено в полотнах. А ще — роздруковані вірші різних поетів, документальні фото, декоративні вироби учениць пані Ганни. 

Син Ганни КІСІЛІШИНОЇ мав позивний Лев. Про нього змонтовано дуже зворушливий фільм-відеощоденник, побудований у формі діалогу між матір'ю і ще живим Олексієм, оборонцем «Азовсталі». Хлопець із великим серцем дуже любив тварин. Мав велику колекцію екзотичних. Мріяв стати ветеринаром. Та не судилося. Коли прийшов ворог, його улюбленців уберегти не вдалося. Потім, уже будучи військовослужбовцем, намагався рятувати котів і собак, яких знаходив у розбитих будинках і просто на вулицях. На жаль, і це вдавалося далеко не завжди — часто знайдені ним тварини потім потрапляли під обстріл. 

Бачимо на екрані, як наші героїчні воїни, що протистояли російським окупантам, згодом потерпали від голоду, спраги, браку зброї й медикаментів у сховищах заводу «Азовсталь». Як вони гинули на очах у побратимів — у бою, від отриманих поранень та у вилазках із пошуку води й провіанту... 

Презентація вийшла душевною, творчою, щемною. Ми почули поезію у виконанні акторів. Бардівські пісні неймовірно талановитих В'ячеслава КУПРІЄНКА та Ганни ШЕВЧЕНКО. Ці люди знають про війну не з чужих вуст. 

- Саме цього дня, рівно 29 років тому, я стала мамою, - розповідає Ганна КІСІЛІШИНА. - І сьогодні, 2025 року, я присвячую відкриття виставки "47.82846°N 37.71093°E", тобі, мій сину. Назавжди — у серці. Мій Лев. Я поставила собі за мету: якомога менше згадувати про те, що довелося бачити 2022 року в знищеному рашистами рідному місті. Думала, просто малюватиму квіти — для заспокоєння душі й нервів. Але мої плани змінилися. У Києві поталанило познайомитися з художником  Олегом ЮРОВИМ — керівником Студії «мАРТен». Тож під його орудою народилося близько двох десятків картин, що увійшли до проєкту «Ніколи не кажи „ніколи“, у рамках якого — виставка '47.82846°N 37.71093°E'. Тему підказав побратим Олексія — Руслан ГРИШЕЧКО. Ці полотна і є підсумком мого  навчання в студії. 

Олексієві КІСІЛІШИНУ — назавжди 26... А вернісаж був велелюдний. Згадати Лева, познайомитися з творчим доробком його мами, поспілкуватися прийшли небайдужі — друзі, земляки, знайомі й незнайомі: волонтери, громадські діячі, живописці, журналісти, музиканти, педагоги, перекладачі, дитячі письменники, поети, музейні працівники, психологи, фотохудожники. 

Анна КІСІЛІШИНА — берегиня, сильна жінка, мама, мисткиня, яка попри біль, змогла показати нам не лише смерть, а й Життя, що триває, має продовжуватися. Сердечно й щиро передала свою Любов, спогади й тугу... Розповіла про страшну трагедію й подвиг Маріуполя, маріупольців, про Янголів, які його захищали. Вічна Вдячність, Гордість, Слава й Шана! 

Юлія ОМЕЛЬЧУК

На світлині: картина Ганни КІСІЛІШИНОЇ „Азов“ (живопис).