У нас на очах відбуваються такі коливання, які є квінтесенцією усієї зовнішньої і внутрішньої політики України Зеленського.
Спочатку Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України оголосила про підписання меморандуму з компанією «Хуавей Україна» щодо співпраці у сферах кібербезпеки, кіберзахисту і телекомунікацій.
Після хвилі обурення та критики з сайту Держслужби спецзв'язку та захисту інформації повідомлення про партнерство з Хуавей зникло.
Хуавей — під санкціями у США. В цілому конфлікт американської адміністрації і цієї компанії є частиною великої торгівельної війни з Китаєм. США вбачають у Хуавей загрозу своїй безпеці, насамперед в інформаційній галузі. Аж тут Україна бере і робить такий символічний жест, чи ляпас, по відношенню до ключового партнера. Країни, чий найбільш вірогідний майбутній президент, Байден, днями пообіцяв допомогти поставками летальної зброї.
Цілком очевидно, що вплив Китаю в Україні ми недооцінюємо. Тихо, без зайвого галасу, він проникає глибоко не лише у нас, а фактично по всьому світу. І якщо «стратеги» нинішньої влади хочуть це використати, спертися і на Китай теж, розраховуючи в тому числі на фінансову підтримку, ця багатовекторність не може бути аж настільки взаємовиключною.
Співпрацювати у сфері кібербезпеки з компанією, яку у США звинувачують у шпигунстві само по собі гідне премії Шнобеля. Але при цьому розраховувати на американську військову допомогу і щось там питати про Будапештський меморандум в майбутньому квазіопитуванні — вершина невігластва.
Ну і прибирати з сайту новину про меморандум — це так по-шулерські, і так вже звично у виконанні цієї команди. Бо брехня, відсутність стратегії (президент сам зізнався, що не стратег), ситуативність — її фірмовий знак.
Є чудовий твір «Труфальдіно з Бергамо» про парубка, який примудрився служити одразу двум господарям. Невже ми бачимо його оновлену версію у виконанні українських «слуг»? Немає щоправда впевненості у такому ж доброму фіналі, як і в книзі.