Ви нарешті знайшли своє місце. Вперше в історії. – Він процитував планетарне гасло: «Спільнота. Ідентичність. Стабільність».

Олдос Гакслі, «О дивний новий світ»

Про когнітивну війну, зокрема — в контексті російської загрози, згадується все частіше. Це закономірно — сьогодні говорити лише про фейки та дезінформаційні наративи недостатньо. Але про що саме йде мова, і як це описати простими словами?

Ми безперервно вступаємо у когнітивну взаємодію, і навіть «війну», якщо це слово можна вжити відносно, приміром, якоїсь суперечки. Навіть переконати дитину зробити щось корисне, якщо вона не бажає цього — це теж когнітивний вплив. Приклади зі звичайного буденного життя можна наводити до безкінечності.

Різниця тут полягає у меті і у масштабах. Когнітивна війна, яку веде Росія, має глобальний характер, хоча й містить точки особливого докладання зусиль. її цілі- деструктивні. 

Кажучи коротко, Путін прагне примусити Україну здатися, а Захід — змиритися. 

І ми можемо виокремити ядро в нас, яке знаходиться під ударом. Щоб відповісти на ключове питання — як і чим у цій когнітивній війні Путіну протистояти.

Дезінформація спрямована зміну сприйняття реальності. В залежності від обсягів, її вплив має призводити до дій або бездіяльності у потрібному для ворога напрямку. Тобто, введення в оману на короткій дистанції у довгій перспективі передбачає зміну поведінки та/або внутрішніх установок. 

Деструктивний характер російської дезінформації, поєднаний з реальними фізичними загрозами (війна в Україні) або актами залякування (гібридні операції в Європі) передбачає прояви страху, агресії, апатії, паралічу волі. І як результат — досягнення військово-політичних, чи стратегічних зовнішньополітичних цілей.

Тривале перебування під таким інформаційним пресингом, його масштабування, створення недовіри до правди як такої, у тому числі недовіри до офіційних або альтернативних джерел інформації може мати наслідком формування уявлення про російські наративи як про те, що і є насправді.

Приміром, Путін послідовно, роками, не відступаючи, просуває тезу про Донбас як про «приз», який він має отримати, підтверджує це бойовими діями і зробив частиною переговорного треку не лише з Україною, але й з Трампом. І ось вже у самих США знаходяться спікери (включно з Віткоффом), які підтримують ідею віддати Путіну «російськомовні регіони». І серед європейських бюргерів знайдеться чимало згідних з таким кроком — відповідна пропаганда у країнах Європи також поширюється системно. 

Тобто, Путін атакує ідентичність — не лише загальноєвропейську, українську, а ідентичність як таку: можемо ми чи ні погодитися зі свавіллям? 

У цьому контексті доводиться лише дивуватись, якою історично виправданою була назва «Революція Гідності», тому що, за великим рахунком, Путін головним чином прагне зруйнувати ті структури особистості, що пов'язані із гідністю.

Отже, когнітивна війна Путіна — це війна з природною ідентичністю, і за нову ідентичність — фрагментарну і керовану. Що до речі і мав на увазі у своїй відомій книзі Олдос Гакслі, уривок з якої взято як епіграф. Ідентичність у описаній ним тоталітарній системі — це те, що встановлено згори. Вона функціональна, без коренів у самій природі людини.

Як протистояти цій масштабній когнітивній війні, межі якої із розвитком технологій ШІ будуть лише розширюватись?

Ми непогано вивчили дезінформацію та способи їй протидіяти. Поняття медіаграмотності і фактчекінгу відомі не лише спеціалістам, а й широкому колу людей. Але це, треба визнати — ліки, тоді як стійка ідентичність — це загальний імунітет. Сильний імунітет робить організм менш вразливим в принципі. 

А тут можна побачити вразливість у тому, що в умовній західній цивілізації протягом тривалого часу культивувалося розмиття ідентичності, множинність ідентичностей, легка зміна ідентичностей. Виросла ціла культура компромісів — теж за рахунок ідентичності.

Путін нав'язує брехливу, але цілісну картину світу, а йому протистоїть фрагментарна. Тому звичайно йому легше перемогти. 

В Україні ж ситуація важча, але й більш однозначна — наш імунітет та гідність хочуть зламати терором і насильством.

В якості рецепту протидії кремлівській когнітивній війні хочеться викарбувати на усіх бігбордах слова класика: «Ти знаєш, що ти — людина», і це зовсім не іронічна ремарка.

Справа у тому, що ми у точці, коли самозбереження, у даному випадку — інформаційне, стало відповідальністю кожної особистості. Відкритий світ не передбачає ідеологій або примусу.

Але до звичних практик відрізняти фейки має додатися і навичка інтерпретувати інформаційні потоки, бачити їхні витоки і мету. Тобто, як мінімум, інтерпретаційні рамки, які одразу відсікають спроби викривити реальність, і можуть бути бар'єром для когнітивних впливів.

Скажімо, пояснення собі хвиль повідомлень у Тік Тоці щодо скандалів з ТЦК наміром РФ послабити обороноздатність України і посіяти внутрішню ворожнечу, дає можливість сприймати складну і болючу тему мобілізації саме через призму українських інтересів: проблеми є, але вони мають вирішуватись рекрутингом, вдалою інформаційною кампанією влади. Чого тут точно не має бути — це російських фейків, які відсікаються ще «на вході».

Ключ до теми цього тексту полягає у наступному: інтерпретація відбувається саме з певної позиції, тобто ідентичності. Найбільш глибокий рівень якої — в уявленні про гідність людини або спільноти. Грунт для формування цієї ідентичності створюють філософи, історики, релігійні діячі тощо — кожен може обрати собі за переконаннями. Так само як кожен особисто вирішує, чи треба йому або їй працювати над власною ідентичністю, чи можна погодитись на стан об'єкта маніпуляцій.

Що також очевидно — заспокоюватись поширенням медіаграмотності та фактчекінгу вже не можна. Це той рубіж, який завдяки масованості, системності брехні та сучасних технологій ворог навчився легко долати. І поки ми тішимось викриттям чергової інформаційної операції, Путін може опинитись у нашому інформаційному тилу — вже не для дезінформації, а для підриву самої нашої ідентичності.