Мінські переговори перетворилися на імітацію. Більше того — Росія робить все, щоб їх остаточно зірвати, але звинуватити у цьому Україну. Для цього висуваються неприйнятні вимоги, або навмисно у склад «делегації» бойовиків вводяться засуджені Україною за тероризм особи.
При цьому Україна «винна» в ескалації на фронті, в Росії ж не приховують свою мрію — створити привід для повномасштабного наступу. І привід є — власники російських паспортів на окупованій частині Донбасу, яких треба «захищати».
Не лише за змістом, а й вже за атмосферою ситуація нагадує Грузію 2008 року.
Дивно чути розмірковування про різноманітні " сценарії" і формати на тлі реальної військової загрози.
Хочеться вірити, що вітчизняна дипломатична машина зараз закрутилася з подвійною силою, і проводить невидимі оку консультації, але принаймні про один з інструментів поблічно практично ніхто не говорить ось вже як два роки.
Мова про миротворців ООН на лінії зіткнення. Здається, саме той момент, щоб знову повернутися до цієї теми і вимагати їхнього негайного введення.
Свого часу Порошенко використавши безкінечне число спроб перемирень, зрозумівши безперспективність Нормандських переговорів (точніше зробивши так, щоб весь світ думав що це Росія не хоче миру, адже саміти не відбувалися саме через невиконання вимог Кремлем) взявся за реалізацію цієї ідеї. Проводилися цілком предметні переговори з лідерами інших країн, і вже було окреслено коло держав, готових брати участь у місії.
По суті, це єдиний шлях, який залишався, щоб локалізувати агресію, і займатися розвитком всієї держави.
Але з 2019 року Нормандський формат, без будь-яких поступок з боку Росії, було реанімовано, бо на поступки погодилися Україна. Та розведення, заборона вогню у відповідь нічого не дали. А вибори в ОРДЛО на російських умовах провести не встигли, завадила пандемія, та й навряд чи вони були б сприйняті, бо це означало б повну капітуляцію.
Повернулися до тієї точки, з якої починали. Тому що саме поновлення Нормандського формату із якимось "домашнім завданням" яке мала виконати Україна, а не агресор, було помилкою. Росії потрібен не мир, а розчленування України, і просто дивують марення українських олігархічних кіл і влади домовитися з нею десь посередині.
Зараз негайно потрібно було б ставити питання про миротворців. Так, запізно, бо два роки фактично втрачено. Але це варто робити хоча б з інформаційною метою і на перспективу, демонструючи, що Україна має власний порядок денний, а не лише щось там шукає у скляних очах вбивці.
Просто потрібно підкреслити важливу деталь. Ми з росіянами живемо в
різних інформаційних реальностях. Поки українці готуються до сезону
пікніків, щоб там не було, і з відчуттям зневажливої відрази ставляться
до роботи російських пропагандистів, з російського суспільства вже фактично зняли табу на не гібридні, а прямі військові дії проти України.