«Слуги» в особі Олександра Ткаченка запропонували переглянути закон про мову в бік його пом'якшення (не на користь української звісно).

І можна було б поставитись до цього як до чергового прояву бізнес-інтересів, адже саме продюсерка «ткаченківських» «плюсів» заявляла, що українська не надається для драм. Якби не кілька але…

Але ж одночасно з цим Путін впав у зовсім вже чорносотенний маразм, фактично відмовляючи українцям і українській мові в праві на існування, та обурюється отримання Томосу. Фактично, в останніх інтерв'ю Путін заявив, що і «Новоросія» йому замала. Російською має стати вся Україна.

Але ж одночасно з цим ми дізнаємося, що заступник керівника офісу президента втручається у релігійну політику в інтересах російської церкви.

Але ж одночасно з цим кримськотатарський канал Atr залишається без державного фінансування, і змушений звертатися до європейців.

Але ж одночасно з цим заступник секретаря РНБО Сергій Кривонос закликає не підписувати оборонний заказ, тому що у ньому є питання з фінансуванням ракетних програм. І де ж поділися повідомлення про нові партії озброєння для ЗСУ, до яких ми звикли?

Це буквально новини останніх днів, і їх можна доповнювати і доповнювати. І в усіх ми бачимо те, як наносяться удари по ключових точках української ідентичності і української спроможності бути і захищатись.

«Армія. Мова. Віра». Ахаха, як смішно, ну це ж лише гасла. Ахаха, «а то Путін нападьот» — ну це ж лише маніпуляція.

Путін і не припиняв нападати. По відношенню до України «мир» для Росії — ще один із способів агресії.

«Хто ми?» — запитує Зеленський. Путін пояснює.

Ахаха, давайте реготати далі.

До ікоти.