Намагаюсь не підтримувати мовні срачі. Все таки людина вимірюється не мовою, а ступенем своєї адекватності.
Адекватним є відповідати співрозмовнику його мовою, тим більше якщо ця мова державна, а ти — продавець.
Адекватним є пізнавати щось нове, наприклад слово «тістечко».
Загалом, адекватним є не сприймати бажання українців отримувати послугу українською як наступ на бажання інших українців розмовляти російською. Суперадекватність — поставитись до цього приязно, підтримати, бачити у цьому не так зване нав'язування, а можливість зробити когось більш щасливим і задоволеним.
Адекватно не бикувати типу Дніпро, Харків чи Мухосранськ «всегда был русским городом», а з пошаною ставитися до бажання своїх співгородян говорити українською,і допомагати їм в цьому. Тому що бути неадекватом це зле.
Тим більше, що історично ніяких русских городов в Україні немає, за виключенням можливо старообрядського Вилкового на Одещині, і деяких вкраплень на Луганщині.
Українські міста в Росії є. А російських в Україні — немає. Є угорські, є болгарське. А все що звично зветься російським це — імперське. І от там як раз нав'язування відбувалося по повній.
Так що шановні так звані російськомовні (терпіти не можу цей штучний термін) — теж не влазьте у мовні срачі. Будьте адекватними.