Зеленський оголосив, що з 2021 року Україна перейде в режим «без паперу», тобто стане «цифровою» державою, в якій зникне необхідність збирати довідки та інша бюрократична тяганина.
Треба щоб хтось йому пояснив, що «держава в смартфоні», з якою він носиться як з фетишем, не є річчю в собі, не є якоюсь цінністю сама по собі, а може лише відігравати роль надбудови, інструмента у демократичній, розвинутій країні.
Бо держава в смартфоні вже майже існує в Китаї, а цифровий концтабір створено для етнічних тюрків в окремих регіонах цієї країни. І є ще протилежний приклад Естонії.
А яким шляхом йде Україна? З її гіперфінансуванням правоохоронних органів (чітко видно пріоритет), з її кришуванням корупції на найвищому рівні, свавіллям суддів, з яким Зеленський не бореться, а покриває, з її розкраданням коштів з антикоронавірусного фонду, замороженням зарплат вчителям і нехтуванням безпекою лікарів під час пандемії.
Кому взагалі за цих обставин цікава така «плюшка» як цифровізація? Може, самому Зеленському, у якого очевидно знову щось клацнуло у голові, і таке, що геть розходиться з реальністю.
По великому рахунку, президент — це гарант прав і свобод, відповідальний за безпеку та зовнішню політику. І з цим у нього проблеми. А впровадження технологій — це справа фахівців. Тим більше, що у 2020 році вони вже є певною мірою банальністю.
Важлива не «держава в смартфоні» як така, а те, щоб у людей гроші на смартфони залишились з таким господарюванням. І щоб не було ризику її перетворення на знаряддя узурпації влади і встановлення контролю над суспільством.