Дві події одночасно відбувалися у вівторок в центрі столиці. І як вже стало звичним для цієї викривленої реальності, було легко переплутати яка з них є справжньою за своєю суттю.
З одного боку, — протест підприємців, який супроводжувався сутичками, побиттям і спробою встановити намети. Гаряче. Трансляція по телебаченню. Імпульсивно могло здатися, що починається Майдан.
З іншого — вручення Тетяні Чорновол обвинувального акту за нібито вбивство під час штурму офісу партії регіонів. Власне, під час реального Майдану, який щоправда у документі названо відповідно до духу часу «масовими заворушеннями, які супроводжувались насильством, підпалами, погромами» і т.д. далі по тексту. Ця подія не зібрала такої кількості глядачів, але є знаковою.
Тут слід трохи зазирнути в історію, і згадати, що 10 років тому, під час аналогічного протесту підприємців в часи Януковича (сам не вірю що це пишу) їм не лише дали можливість поставити намети. Янукович особисто до них приходив поговорити, і приводив з собою Азарова. Так, як за логікою зараз мав би чинити «Слуга народу» Зеленський. Сюр.
Але нинішні мітингарі не лише мають мізерні з точки зору суспільних інтересів вимоги — проти локдауну. Вони ще й декларують свою принципову аполітичність, і відмовляються зрозуміти, що корінь їхніх проблем там, у ДБР, яке звинувачує не лише Чорновол персонально, а увесь Євромайдан і протестний рух як такі.
Бо з правової точки зору закиди Тетяні — нікчемні. Це політична розправа. Це помста Портнова, Татарова і самого Зеленського. Це російське замовлення з дискредитації Майдану, свободолюбства, однією з цілей якого є виправдання російської агресії та анексії Криму. А тих, хто в дійсності винен в загибелі людей, беркутівців, вже відпустили у Москву.
І для реваншистів щодо підприємців, щодо майданівців існують в принципі однакові цілі — загнати під лавку. Щоправда, Майдан, як вже потужне явище, треба дискредитувати і залякувати системно, треба ізолювати та атакувати лідерів. А цих — можна просто поганяти кийками.
І вони ризикують отримувати по голові, отримувати штрафи та податки доти, доки не втямлять пов'язати ці дві події вівторка в одне ціле.
І нарешті — усі протести в Україні, починаючи з «України без Кучми» були успішними рівно тією мірою, якою їх підтримували опозиційні народні депутати, які тоді ще мали дієву недоторканність.