Свіжа соціологія Центру Разумкова показує, що в Україні викристалізувалося три ключові політичні течії, і, відповідно, ключові кандидати на президентську посаду, які ведуть між собою боротьбу за владу.
Вони представляють умовний західний вектор, проросійський вектор і вектор «какая разница».
І можливо найбільшою проблемою є та, що багато політиків і партій, які сприймаються як проєвропейські, патріотичні, насправді належать до останнього, і після виборів «какая разница» стає для них найбільш зручною позицією.
Відстань до Зеленського для Бойка і Порошенка скоротилася до мінімуму але обидва вони поки що поступаються чинному президенту у другому турі.
Втім, якщо у другий тур згідно опитування Центру Разумкова вийшли б Бойко і Порошенко, то 5-й президент гарантовано став би 7-м. 54,2% проти 45,8%.
Більше того, якщо б в опитуванні або у виборчому бюлетені не було б такої кількості політичних проектів, які забирають на себе проукраїнських виборців, то вже сьогодні б проукраїнський кандидат був би на першому місці.
Симптоматично те, що багато з цих проектів помічені у заграванні з Зеленським, а для інших з них критика Порошенка стала ідеєю фікс, наприклад для Свободи.
З точки зору сьогоднішнього дня кінцевий результат виборів залежав би від голосування саме у першому турі. Бо динамика рейтингу влади є негативною, але голоси відтягнуті спойлерами, політиками, за якими стоять інтереси олігархів або просто політиками з манією власної величі, не дали б кандидату, який реалізує курс на НАТО та ЄС вийти у другий тур, де він впевнено переміг би проросійського.
Більше не треба спираючись на сумнівну соціологію КМІС кричати, що присутність в політиці Порошенка веде до влади Медведчука. Скоріше навпаки, — адекватні цифри кажуть, що присутність в політиці невеликих політикобізнесових структур веде до влади в Україні колективного Коломойського або Путіна.