Ухвалення антиколомойського закону перетворюється на сагу. Воно непристойно затягується, і зовсім не через 17 тисяч поправок.
До речі, жодного слова на адресу депутатів, які їх подали, від Зеленського ми не почули. Жодного критичного зауваження на адресу слуг Коломойського.
Все це схоже на погану виставу, в якій Зеленський намагається робити вигляд і перекладати відповідальність. Закон міг би бути ухваленим давно, а не лише в день, коли за нього проголосували у першому читанні, хоч могли б одразу в другому і в цілому. Так, як продавили дострокові вибори до парламенту, бо дуже хотіли.
За наявності політичної волі профільний комітет проводив би засідання щодня. Але тут від турборежиму і сліду нема.
Не виключено також, що навіть в разі ухвалення антиколомойського закону, винайдуть спосіб як його заблокувати. І знову ж — «рафік неуіновен», Зе тут нібито й не при чому.
Розводять — українців, МВФ, Захід. Пишуть нові сценарії роликів про те, чому це правильно, і сценарії економічного та політичного колапсу.
Виникає паралель з церковниками, які вперто продовжували служби в умовах пандемії, хворіють, хоч їх попереджали.
Ці теж увіровали, що з ними особисто нічого не трапиться в разі дефолту чи в разі включення друкарського верстату та галопуючої інфляції. Не чують застережень, і планують повністю оволодіти активом «Україна» в найнижчій точці її ліквідності, задарма.
Не може бути антиколомойського закону в країні, яка обрала президентом ляльку Коломойського.
Набридло на це дивитись. Давайте вже переходити до наступного акту цього спектаклю. Видовище повинно бути яскравим — зрештою, ми всі сплатимо за можливість стати його учасниками і глядачами одночасно чималу ціну.
