Те, що на фронті ситуація наближається до того, що там мало місце у 2015 році, не бачать тільки сліпі. І верховний головнокомандувач з ними.
З початку березня відбулося кілька атак на позиції ЗСУ, техніку, на мирних мешканців. Атак демонстративно нахабних, з порушенням всього що можна.
Загиблих в березні 2019 було 10. За першу декаду березня 2020 ми вже майже наблизилися до цієї цифри.
Перемир'я. Розведення.
Або — «заморожений конфлікт», як в інтерв'ю Гардіан сказав Зеленський. Це в його розумінні «пострілюють».
Характерно, що на цьому тлі він продовжує свою волинку про вибори на окупованій території в жовтні. Шо, бля?
Та те, що Зеленський просто боїться розізлити Путіна не реагуючи на війну, або те, що боїться її визнати, бо обіцяв же «мир», було б ще півбіди.
Набагато прикрішим буде припущення, що таким чином армію спеціально деморалізують, підставляючи її під кулі. Армії спеціально дають зрозуміти, що головнокомандувач її кинув і від неї відвернувся.
ЗСУ, які зміцніли за минулі роки, є однією з головних перешкод для реалізації в Україні будь-яких путінських сценаріїв. Їх неможливо розпустити. Але вбити віру і мотивацію — реально. Власне, це є елементом будь-якої війни, задовго до початку їхніх гібридних різновидів.
Добровільно скласти повноваження — єдиний розумний вихід для Зеленського, який залишився.
