Наступним з мого списку старшин–артилеристів українських армій періоду Української революції 1917–1921 рр. опублікую біографію сотника Армії УНР (полковника ГА в еміграції) Михайла Кураха. Восени 1895 р. в сім'ї міщан народився М. Курах. Випускник Львівської гімназії М. Курах послідовно отримав вищу освіту в Українській господарській академії (м. Бодєбради, Чехія) та інженерно–агрономічній студії у Празі.
У серпні 1914 р. М. Курах був мобілізований в артилерію австро–угорської армії. У ході бойових дій потрапив в російський полон. У серпні 1917 р. М. Курах організував втечу групи українських вояків–українців для поповнення 34-го Українського армійського корпусу. Згодом очолив канцелярію 34-го курпусу. У грудні 1917 р. М. Курах перейшов на службу до Галицько–Буковинського куреня, де організував артилерію Січових Стрільців (СС). З лютого 1918 р. був призначений командантом 1-ї батареї СС. У квітні 1918 р. після розформування куреня Січових Стрільців за наказом німецького командування разом із батареєю передислокувався до Запорізької дивізії на посаду 4-ї батареї Запорізького легкого гарматного дивізіону Армії Української Держави. Наприкінці вересня 1918 р. з дозволу гетьмана М. Курах сформував у Білій Церкві Окремий піший загін СС. З листопада 1918 р. був призначений командиром 2-ї гарматної батареї СС, з грудня 1919 р. очолив 1-й гарматний полк СС Дієвої армії УНР.
З 1921 р. мешка у Львові, де очолив відділ пропаганди Української Військової Організації (УВО). З 1939 р. після окупації Галичини радянськими військами, залишався у Львові за завданням Організації Українських Націоналістів (ОУН). У листопаді 1944 р. Михайло Курах був заарештований за звинуваченням у польській націоналістичній діяльності. У лютому 1945 р. був переданий із НКВС Казахстану до НКВС УРСР, втратив у в'язниці 2 дітей та дружину. У 1947 р. виїхав до Австрії. Восени 1956 р. переїхав до США. У червні 1962 р. помер від серцевого нападу у Нью–Йорку
Біографія М. Кураха за посиланням: