Ще одним представником полкової старшини Наддніпрянського війська був полковник Армії УНР Олександр Годило–Годлевський. Дворянини за походженням О. Годило–Годлевський народився 7 січня 1880 р. у Києві. У 1898 р. він закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, а у 1901 р. Михайлівське артилерійське училище.
Після завершення навчання О. Годило–Годлевський був призначений поручником 5–го мортирного артилерійського полку. Згодом служив у 5–й Східно–Сибірській стрілецькій артилерійській бригаді в складі якої брав участь у Російсько–японській війні. У боях отримав контузію та був переведений в 5–ту резервну артилерійську бригаду (м. Волочинськ). З 1911 р. Олександр Годило–Годлевський проходив службу в 47–й артилерійській бригаді (м. Саратов).
Під час Першої світової війни очолював 5–ту батарею 47–ї бригади, а з березня 1916 р. командував 2–м дивізіоном цієї ж бригади. У 1917 р. він очолив 47–му артилерійську бригаду та отримав звання полковника. З лютого 1918 р. був рівненським повітовим військовим комендантом, у квітні того ж року виконував обов'язки поміника губернського коменданта Поділля, а у червні призначений рівненським повітовим комендантом.
У вересні 1918 р. вступив на службу до українських військ, займав посаду начальника артилерійської частини штабу 6–го Полтавського копусу Армії Української Держави. З січня 1919 р. був завідувачем артилерійської частини штабу Лівобережного фронту Дієвої армії УНР, а уже наступного місяця завідував артитлерійською частиною Запорізького корпусу Дієвої армії УНР. Упродовж квітня–грудня 1919 р. займав різні високі посади в українській артилерії. У квітні 1920 р. організував та очолив 14–й стрілецький курінь 5–ї бригади 2–ї дивізії армії УНР, який протистояв більшовикам та білим. У бою отримав поранення в ногу. Згодом був переведений на посаду начальника Школи хорунжих військового часу 3–ї Залізної дивізії Армії УНР. З 1923 р. емігрував до Польщі, де проживав у м. Тарнова. Подальша доля невідома.
Детальна біографія О. Годило–Годлевського за посиланням: