Ярослав Івашин: Правда про Будапештський меморандум

Більшість людей вважає, що вони добре знають – що собою являє Будапештський меморандум 1994 року, який підписали очільники держав: Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки. Але при спілкуванні виявляється, що значна кількість людей мають дуже поверхневе уявлення про нього і робить щонайменше дві грубих помилки.

Перша помилка полягає в тому, що чомусь багато людей, в тому числі у соцмережах, твердить, ніби цей Меморандум з української сторони був підготовлений і підписаний Леонідом Кравчуком. Це неправда. Під Меморандумом стоїть підпис Леоніда Кучми.

Друга помилка полягає в тому, що нібито США порушили зобов'язання цього Меморандуму, не надавши Україні під час російської окупації Криму допомоги на кшталт тієї, що робиться зараз, не ввели на захист України свої війська і т.п.

Щоб зрозуміти суть таких помилкових тверджень, достатньо уважно розібратись у перших двох пунктах цього документу:

«1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акту НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

2. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.»

З цього тексту є очевидним, що окупація Криму, повномасштабне вторгнення росії у 2022 році, а також приєднання окупованих територій у склад рашистської федерації є порушенням Меморандуму лише з боку росії.

Міністр закордонних справ росії С. Лавров заявив, що Меморандум передбачав лише не застосовувати ядерну зброю проти України (пункт 5), тому росія нібито його не порушувала.

Цитата: «Мы так и не применяли и не угрожали ядерным оружием Украине, поэтому никакого нарушения Будапештского меморандума не произошло».

А на головні пункти (1 і 2) він закрив очі. Або Лавров настільки тупий, що, незважаючи на свою посаду, не в курсі тих документів, які підписує росія, або, швидше всього, корчить з себе дурника і нахабно бреше, що для рашистів є притаманним.

А щодо інших країн, в тому числі США, — це були зобов'язання, які вони не порушили, адже США УТРИМУЮТЬСЯ від застосування зброї проти України і ПОВАЖАЮТЬ незалежність, суверенітет і кордони України.

Більше жодних зобов'язань Меморандум не передбачає.

Правда ще є кумедний пункт 4 про те, що підписанти у випадку агресії проти України, можуть ДОМАГАТИСЯ від ООН допомоги Україні, тобто на себе особисто, крім, так би мовити, стурбованості, ніяких гарантій не покладено, при тому, що повна назва документа звучить так: «Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї».

Отже, цей документ не передбачає жодної відповідальності за його порушення, і жодних гарантій, чи хоча б санкцій, у випадку окупації України, — лише «утримуватись від застосування зброї, в тому числі ядерної, і поважати кордони». З цієї точки зору усі підписанти, крім росії, умови Меморандуму не порушили.

***

Далі вже йтиметься не про Меморандум, а про події, повязані з ним і про наслідки.

Ще 30—31 липня 1991 року у Москві був укладений Договір СНО-1 (про нерозповсюдження стратегічних ядерних озброєнь), який Україна підписала у якості країни з без'ядерним статусом. Цей Договір набрав чинності 5 грудня 1994 року, а його термін сплив 5 грудня 2009 року.

Україна, маючи третій за розміром ядерний арсенал світу, самовільно відмовилась від нього (176 міжконтинентальних балістичних ракет, 130 рідкопаливних SS-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних SS-24 (по десять боєголовок кожна) в шахтних пускових установках, стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43), ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156, тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.

Проти таких дій влади активно виступали В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Григорій Омельченко і багато інших патріотів України, хоча, чесно кажучи, ще на Кравчука в цьому питанні тиснули і США і росія з вимогами відмовитись від ядерного статусу. Побоювання США полягали в тому, щоб після розпаду СРСР ядерна зброя СРСР не розповзалась, а була зосереджена в одних руках.

Тодішній очільник Грузії Едуард Шеварнадзе, розуміючи, що собою являє росія, радив Україні залишити хоча б одну боєголовку, «щоб відлякати божевільного» (того, хто може прийти після Єльцина). Але не судилося.

Спочатку Кравчук у листі до уряду США пообіцяв без'ядерний статус, а потім це підтвердив і Кучма. В результаті після підписання Леонідом Кучмою Меморандуму, у 1999 році вісім літаків Ту-160 та три літаки Ту-95МС Україна віддала своєму ворогу – росії, обмінявши їх як борг росії за газ.

Потім знищили ще 10 літаків Ту-160 та 22 літаки Ту-95МС. Така ж доля спіткала і міжконтинентальні балістичні ракети.

Але навіть без стратегічних ядерних боєприпасів, Україна мала дуже багато тактичних ядерних боєприпасів, можливо десь біля 4 000, точна кількість невідома, і тактичне озброєння Україна могла проконтролювати, бо воно не вимагає спеціальних кодів, а їх радіус дії – до 1000 км, що в наш час було б ідеальною умовою стримування агресора. Ці види зброї не обмежували Україну у міжнародних договорах.

По суті, ще в межах СРСР стратегічну ядерну зброю контролювала росія. А тактичну зброю росія вивезла до першого червня 1992 року, бо розуміла, що тактичну зброю ми могли зберігати і використовувати.

Тобто, вже після проголошення незалежності, Україна віддавала росії тисячі одиниць тактичної ядерної зброї. Для розуміння відмінностей: стратегічна ядерна зброя з потужним ядерним зарядом призначена для завдання нищівного удару в межах великої війни, а тактична, з малим ядерним зарядом у вигляді авіаційних бомб, боєголовок ракет, артилерійських снарядів і торпед, – для використання на полі бою. Зараз цією зброєю рашисти шантажують Україну.

Оскільки умови Будапештського меморандуму порушені росією, Україна може вважати себе вільною від його дотримання, але відновлення ядерного статусу – це вже інше питання з відповідними проблемами.

Але є ще одне болюче питання, — як зараз почувається Леонід Кучма, який підготував і підписав «фільчину грамоту», яка не передбачає жодних гарантій Україні? Невже він і його юристи були настільки тупими? Зрештою, необов'язково бути юристом, аби розуміти нікчемність положень цього документу, у пункті 6 якого записано таке:

«Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань».

Можете собі уявити таку «гарантію» – у випадку порушень зобов'язань, просто КОНСУЛЬТАЦІЇ вони проводитимуть?!!

Літаки, які можуть нести ядерну зброю і передані росії як борг за газ, поряд з модернізованими Ту-160М, зараз знаходяться на озброєнні росії. Це ж саме стосується і літаків Ту-95МС, кожен з яких здатний носити шість крилатих ракет Х-55/555 у внутрішній барабанній установці і зараз кошмарять українців. Їх бойовий радіус — 6500 км. Це ж саме стосується і тисяч одиниць тактичної ядерної зброї різних видів.

Плоди Будапештського меморандуму ми пожинаємо сьогодні.

Кучма ще живий, може б журналісти поцікавились – як йому живеться після цього всього? В ситуації, коли відчуженою ним зброєю нищать українців, — чи комфортно йому періодично під час війни відпочивати у маєтку зятя на Лазуровому березі (Côte d"Azur) Франції?

Чи гарно йому спиться у його маєтку в Конча-Заспі або на його дачі у с. Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області на території Мезинського національного природного парку, в умовах довічного державного утримання?

Чи мучить Кучму зараз хоча б совість за скоєне ?