Як це іноді буває в трохи публічних осіб, прийшов і мій час здійснити камінг-аут. Бо несила вже терпіти ці пекельні борошна. Підлога країни до сих пір не знає, хто я такий насправді. І ця недосказаність абсолютно не фарбує мене. Адже, по професії я саме той, кого в Україні частенько недолюблюють. Хоча, коли настає нагальна потреба, то мене, чомусь, дуже активно і наполегливо розшукують. Бо я є… Ні, не стоматолог… І, навіть, не асенізатор… Я, тойво, – звичайнісінький собі ріелтор. Тобто, фахівець з нерухомості. Тобто допомагаю компетентно із тією триклятою нерухомістю розібратись. Тобто, просто люблю працювати з людьми та вирішувати їхні питання.
А яке питання у цій сфері найголовніше та вічно незмінне:
ЯК І КОЛИ КУПУВАТИ/ПРОДАВАТИ НЕРУХОМІСТЬ?
Відповім просто: купувати чи продавати треба тоді, коли ви готові, і коли це якісно покращує ваше життя.
Рік повномасштабної війни чітко показав, що ринок нерухомості аж ніяк не вмер, ціни не обвалились, а пересічний українець паніці не піддався (звісно, ми не беремо до уваги регіони із активними бойовими діями). Тобто, очікування обвалу були, але реальність показала: люди впевнені у майбутньому країни і аж ніяк не готові скидати ціну на догоду спекулятивному попиту.
Додатковими факторами стабілізації ринку стали:
1) зменшення кількості пропозицій, які виставляються на продаж. Бо, по-перше, власники все ще очікуюсь та спостерігають, куди піде ринок. А очікують, як не дивно, саме цінового зростання. По-друге, дуже багато з них зараз перебувають не в Україні і часто не готові дистанційно займатись вирішенням питань з нерухомістю;
2) інфляція та зростання цін на матеріали;
3) зростання цін у новобудовах через збільшення собівартості будівництва. А як ми знаємо, ціни на первинному ринку напряму впливають на ціни вторинного.
Більше того, існує іще один ключовий фактор, роль якого в стабілізації ринку нерухомості, та й економіки в цілому, переоцінити неможливо. Цей фундаментальний фактор наразі ніхто ніколи не враховував. А у фахівців з нерухомості чи економістів він ніколи, навіть, не був у списку. Просто в якийсь момент виявилось, що ключовим стабілізуючим фактором нашої економіки є… Збройні Сили України. Хто б міг таке колись подумати?
Саме ЗСУ подарували нам віру у наші власні сили та у нашу майбутню Перемогу. Та так, що уся країна без вагань стала надійним тилом для нашої армії. Саме ЗСУ надали впевненості нашим партнерам і союзникам. І в Україну масово пішла зброя та мільярди для стабілізації нашої економіки. Саме ЗСУ підняли престиж України в світі до небачених висот, зробивши її потенційно надзвичайно привабливою для інвестицій.
І тому, саме ЗСУ треба звинувачувати в тому, що катастрофи на ринку нерухомості так не відбулось. А повоєнні очікування взагалі роблять цей ринок надзвичайно перспективним. Чому, спитаєте? А дуже просто:
По-перше, мільйони українців повернуться. Це автоматично збільшить як економічну активність, так і попит на нерухомість.
По-друге, державою будуть ініційовані, як і програми масової відбудови зруйнованих регіонів, так і програми іпотечного кредитування для громадян. Перші пробні запровадження подібних програм ми могли спостерігати уже в кінці 2022-го року. А Ірпінь із Бучею, наприклад, уже просто не впізнати після минулорічного руйнування. Подібне чекає і на Харків, і на Ізюм, і на Херсон, і на сотні інших міст.
По-третє, просто запам`ятайте для себе ці три чарівних слова: репарації, контрибуції та інвестиції. Саме потік інвестицій та компенсацій, який очікується в Україні після нашої Перемоги, стане тим ключовим фундаментом, який дозволить здійснити в країні як і масове будівництво, так і реалізувати новітні інфраструктурні проекти. Нас очікують повна перебудова та реформування економіки. А за одно притік не лише грошей, а й тисяч енергійних та амбітних людей зі всього світу.
Але в першу чергу ми маємо перемогти. І ця перемога залежить не лише від Збройних Сил, але і від кожного з нас. Від того, що ми щодня робимо для цієї омріяної Перемоги.