Гра-забава під назвою «Про, що домовилися Медведчук з Порошенком» набирає обертів. Що домовленості були – немає сумніву, адже російські гібридно-інформаційні війська допустили на територію України й надали їм тепличні умови для існування. І на це неможливо заплющувати очі.
Викликає подив, що ніхто не реагує на окупацію інформаційного і суспільного простору росіянами. Адже зараз в інформпросторі, а значить, і публічному українському дискурсі переважають не тільки журналісти, яких використовує Кремль на гібридних телеканалах (з їхньої мовчазної згоди), але і політики та «експерти», що працюють на п'яту колону.
Депутати трохи полементували з трибун «для годиться» проти Портнова та Медведчука і заклякли.
Тим часом, дивні метаморфози сталися з нашими силовиками: вони відкрили для себе, що вся ця братія «свідків дружби з Росією» – всі ці добкіни, кернеси, лукаші, піховшеки і шуфричі з бойками – кришталево чисті перед законом, як кокаїн із логотипом «Єдіная Россія»!
Натомість, все більше уваги почали приділяти нинішнім урядовцям. На святе переконання наших «правоохоронців», Омелян, Петренко – ось справжні вороги України й корупціонери 999-ї проби! Можливо, воно й так. Але чомусь пригадуються слова кума Путіна про те, що в уряді «більшість міністрів – не на своєму місці». Невже думку російського ґауляйтера НАБУ і ГПУ сприймають як керівництво до дій? Та ні, звісно ж, це чистий збіг!
Таким саме випадковим збігом стали й нападки генпрокурора Луценка на програму «Схеми». На думку того ж-таки Медведчука, журналісти «Схем» порушують його особистий простір і лізуть не у свої справи. І ось уже прокуратурі, що називається, «кров із носу» як припекло дізнатися про всі телефонні дзвінки та СМС, які зробила Наталка Седлецька за 17 місяців. Без цього, бачте, видатні пінкертони не зможуть з'ясувати місце та час зустрічі, на якій недалекий добродій Ситник вибовкав журналісткам страшенно таємну історію про те, як громадянка Німець була простою офіціанткою, а потім нібито «насосала» на купу майна і стала власницею ательє. А дурник Ситник взяв та й розпатякав цю страшну «державну таємницю» зловорожим журналісткам. Яка держава – такі й державні таємниці… Незрозуміло тільки, а як раніше без мобілок слідчі з'ясовували місце і час зустрічі злочинців?
Ну і останній штришок у роботі правоохоронців: вони на запит ФСБ видали воїна АТО росіянам, бо той, на думку російського кривосуддя, – терорист (як і Сенцов, до речі!).
Оце уже дуже прозорий натяк для Авакова, Геращенка та інших, на кого в Мордорі кримінальні справи відкрили. Хто його знає, як повернеться після наступного року, адже у «Нарфронту» рейтинг відверто нульовий, а у поплічників Медведчука є всі шанси зайти до Ради із десятками, якщо не сотнями парламентських багнетів. А ще й наш Президент сил не жаліє, дме-надуває рейтинг кремлівської агентури. Насправді інцидент із Тумґоєвим нічим не загрожує Авакову, Геращенку чи Турчинову з Пашинським. А ось простим бійцям він демонструє, що може статися з ними після того, як в Україні знову до влади повернуться адепти «дружби з Росією».
Отже, українська спільнота має рацію: змова між Порошенком і Медведчуком має місце. Але що штовхнуло Президента на «договорняк» і який його зміст? Ось тут достеменно нічого не відомо.
Перший, найпростіший, варіант такий: у них немає іншого виходу. Наші «націонал-демократи» у владній верхівці просто бояться путінського кума. Ще простіше кажучи, Порошенко вимушений співробітничати з Медведчуком, бо боїться отруїтися «новічком»! А що – тупо і надійно, як російський валянок.
Другий варіант: можливо, з Медведчуком довелося співробітничати тому, що в реальній ієрархії впливу в Україні він стоїть вище за решту політиків. Грубо кажучи, можливо, кум Путіна і є реальним президентом України? Тому інші політики не можуть протистояти силі, яка насправді керує країною…
Припускати таке можна, але це занадто. Тіньова ієрархія, яка насправді всім керує? Тоді і зовнішні сили це повна фікція, і Революція гідності теж фікція, яку можновладці використали заради якихось своїх та внутрішніх ігор? Це вже «клінічна» конспірологія. Казки для тих, хто не пробував керувати більшою кількістю людей, аніж троє. Від нашого народу навіть грубим і цілком персоніфікованим тиском важкувато домогтися виконання найпростіших завдань. Куди вже таємній «закулісі» дати раду цим мільйонам хитрих атомізованих дерибанників!
Може, наші можновладці і бояться Медведчука, бо чули про «новічка». Але навіщо їх труїти, якщо вони цілком влаштовують Москву? Питання риторичне.
Наші можновладці, як у таборі «націонал-патріотів», так і в щільних лавах п'ятої колони Кремля, – люди переважно примітивні, інтелектом не обтяжені. Якщо вони про щось домовлятимуться, то схема буде вкрай простою і зрозумілою всім, та ще й багато разів випробуваною. Вони нічого нового не вигадали. Хочуть знову поділити країну на Схід і Захід, на «проросійських» і «проєвропейських», на тих, хто «проти НАТО» і тих, хто «за». Президент і його союзники гратимуть на полі націоналістів – «мова», «віра», «армія» і Томос їм у підмогу! На думку провладних політтехнологів, отримання автокефалії притягне в табір президента тих, хто коливається і розумом усвідомлює, що з Президента, перефразовуючи Євстратія (Зорю), українського націоналіста виліпити не легше, ніж із пересічного члена «Українського вибору». Ми ж пам'ятаємо, що Путін Медведчука саме українським націоналістом і називав!..
Для того щоби саме президентська політсила презентувала в уявленні електорату національну ідею, 31 серпня 2015 року було проведено дуже успішну «спецоперацію» з дискредитації справжніх націоналістичних рухів. «Свободу» так вдало заплямували екстремізмом і тероризмом, що не тільки ця партія вилетіла із пулу парламентських, але не вдалося розкрутити і жодну іншу націонал-патріотичну силу. Здавалось би, Україна має потужну базу для розбудови націонал-патріотичних партій і рухів – скільки волонтерів, громадських активістів заявило про себе останніми роками, скільки людей повернулося з фронту і хочуть щось робити! Але ж ні, на виході – тільки Порошенко з пародією на націоналістичну ідеологію.
На Сході, звичайно, пастимуться об'єднані колишнім «об'єднаним есдеком» агенти Мордора. Соня Кошкіна пише, що наказав їм об'єднатися навколо нового ґауляйтера України сам Путін. Немає сумніву, що «Опоблок» і «За життя» об'єднаються.
Але у російських гібридних військ на території України є одна серйозна проблема. Українець не хоче за них голосувати. Переважна більшість українців переконані, що такі особи як Герман, Лукаш, Шуфрич, Червоненко, брати Добкіни, Вілкул, Бойко, Новинський та їм подібний контингент мають сидіти по тюрмах, а не світити своїми пельками в телевізорі. Українці вважають, що вся ця бандитсько-номенклатурна промосковська камарилья уже відійшла в минуле.
Ось для того, щоб українці знову почали звикати до цих мармиз на телеекранах, щоби побільшало ідіотів, які проголосують за падлюк-пропагандистів знищення української нації, була запущена помічниками Президента «геніальна спецоперація». Суть її – в дозволі на окупацію російськими інформаційними військами українського телепростору. Президентські політтехнологи сподіваються: якщо українцям щодня показувати Шуфрича із Медведчуком – ті переконають народ, що нічого кращого, ніж капітуляція перед Росією, не може бути, що це і є наш національний інтерес.
Єзуїтська підступність плану полягає в тому, щоби весь телепростір зробити токсичним, щоб конкуренти Порошенка не мали іншого вибору, окрім російських гібридних телеканалів на території України. Представникам «Батьківщини», «Свободи» чи ще когось просто діватися буде нікуди, крім як з'являтися на телеканалах Медведчука-Льовочкіна, бо політична журналістика (в певному розумінні) залишилася тільки на пропрезидентських телеканалах і російських окупаційних. І такий механізм, на думку політичних маніпуляторів, може привести у другий тур до Порошенка зручного Бойка, а не Тимошенко.
А після перемоги на виборах Порошенко може спокійно давати відмашку на підвищення ціни на газ для населення. Це має спричинити панічні настрої, масову еміграцію, а на електоральному полі дасть можливість розгулятися «радикалам» разом із новими популістами на кшталт «Слуги народу», «партії миру» Новинського й тарутинської «Основи».
Звичайно, Верховна Рада в такому екзотичному складі легко створить «ширку» заради «об'єднання» України на чолі з президентом Порошенком, прем'єром Бойком і відомим усім спікером. Така Рада обов'язково припинить «громадянську війну» в Україні, почне плідну співпрацю з РФ і наробить скільки усілякого «добра» українцям, що мало нікому не буде.
Таким є приблизний зміст домовленостей Порошенка-Медведчука.
До речі, перевірити, чи запрацює цей план, дуже просто. Є один маркер, який чітко засвідчить, що план Порошенка-Медведчука діє: якщо на виборах Президента, тим паче парламенту дозволять голосувати мешканцям окупованих територій – угода про поділ України на Схід – Захід працює. Такий шахер-махер дасть можливість істотно скорегувати результати виборів, адже йдеться про два мільйони фіктивних виборців!
Є в цих домовленостях два великих недоліки. Насамперед, «високі договірні сторони» по-різному розуміють умови договору: російські гібридні війська на чолі з Медведчуком і Бойком виконання домовленостей розуміють як знищення української державності; а ось Порошенко і «патріоти» з «БПП» та «НФ» не збираються множити державу на нуль, бо чудово розуміють, що реалізація планів Медведчука-Путіна – це їхня політична смерть.
Тому план Порошенка (хто там його готував – Гринів, Медведєв?) набагато хитріший. В АП вважають, що український народ уже не той, що точку неповернення до Росії ми уже пройшли. Вони розраховують, що інспірована ними ж повзуча російська окупація викличе спротив у народі, і проти медведчуків-шуфричів-бойків підніметься хвиля збурення. Ось цю хвилю вони воліють очолити й зберегти владу. Перед цим команда Президента розраховує виконати Мінські домовленості: ухвалити нову Конституцію, прийняти терористичі «Л-ДНР» в Україну на умовах Росії та відмовитися від Криму. І головне – такий фортель дозволить їм будувати таку Україну, як вони хочуть: кастову, поліційну державу з елементами олігархічного анархізму.
План аж занадто складний і залежить від багатьох ірраціональних чинників. Наприклад, від волі українського народу. А хто сказав, що точку неповернення уже пройдено? А чому ви думаєте, що російська пропаганда, яка зараз потужно одурманює українське населення, не спрацює? Чому ви думаєте, що за «Опоблок» плюс «За життя» проголосують лише 10-12 %?
Українці ніколи не обирали головою – вони обирають серцем, а кого любиш – тому багато прощаєш. Тож ставленикам олігархату Тимошенко, Кличку, Ляшку, Бойку, Рабіновичу, Мураєву та іншим вони готові пробачити і гори компромату, і незаконно набуті статки. А тим, кого українці не люблять, важко. Знайдуть мінімальний недолік, роздмухають із мухи до слона – і не голосуватимуть за них.
Так сталося, наприклад, коли примхливий у своїх уподобаннях електорат замість Тягнибока «полюбив» Мураєва. Тягнибок походить із родини, яка багато зробила для Української держави, учасник Революції на граніті, але… не люблять його українці. Можливо, розумом вони і розуміють, що треба б голосувати за націоналістів, але серцю ж не накажеш! Зате «полюбили» Мураєва, від якого ФСБ-шним духом смердить, як від катафалка трупами.
Повз наступний парламент, дуже ймовірно, пролетить «Самопоміч». Замість інтелектуала Березюка на наступних виборах наші люди віддадуть перевагу аферисту і пройдисвіту Рабіновичу. Ну звичайно, куди психоаналітику до шахрая і КДБ-шного бізнесмена Рабіновича… Серцю українського виборця не накажеш!
Насамкінець – ще одне припущення.
Можливо, ми маємо справу не просто з домовленостями Порошенка-Медведчука, з новим олігархічним консенсусом. Можливо, новий активний наступ російських пропагандистів на свідомість українців пов'язаний з тим, що олігархат на чолі з Порошенком визначився із нашим майбутнім. Вони зрозуміли: час припиняти комедію європейської, прозорої та інноваційної України, мімікрія руху в Європу почала вже діставати, антикорупціонери викликають стійку алергію. Треба будувати «нормальну» олігархічну Україну, в якій фактично законодавчо будуть закріплені стани – панівний і холопський. Де холопи будуть під постійним надійним контролем поліції й завдяки новим технологіям за кожне криве слово нестимуть відповідальність. А на поверхні цього каламутного моря «глядачам» і далі показуватимуть політичні баталії, фронду, «антикорупціонерів» тощо.
А як побудувати таку омріяну олігархами державу, й при цьому не обурити ЄС і США? Та все просто – треба виконати Мінські домовленості на умовах Росії! Чому раніше не додумалися!..
Ось для того і запускають в Україну російські гібридні інформаційні війська, і енергійно переконують нас, що треба йти назустріч окупанту. Після виконання Мінських домовленостей у ЄС і США до нас претензій не буде. Адже ми на конституційному рівні закріпимо відмову від ЄС і НАТО («баба з возу…"), відмовимося від претензій на Крим. Нарешті можна буде зняти остогидлі санкції. ЄС аплодуватиме.
Залишається два запитання. Чи піддасться український народ на таке масоване потужне зомбування, яке здійснюють зараз спільно російські окупанти і олігархат? І друге: а чи бачить Путін нинішніх можновладців України "при ділі" після виконання ними тих Мінських домовленостей?..