Наближається 6-те грудня, День української армії. Хотілось, щоб українська армія продукувала справжніх патріотів, які поряд із бойовими навичками мали ще й управлінські, щоб утворився такий собі пласт старшин-офіцерів. Це була б частина нової справжньої української еліти, що завжди не тільки готова, але й вміє боронити рідну землю. Знову би відродилась повага до армійців, як до окремої спільноти, але разом з тим частини єдиної української нації. Цей мундир асоціювався із честю та доблестю.

Бо від радянських часів ми успадкували здебільшого «прапорщиків», хай би які погони на них не були: ранком думають, що вкрасти, а ввечері — як винести. Хто його знає чи потрібна обов'язкова військова повинність, але військово-патріотичні клуби потрібні однозначно. В них можна було би загартовувати дух та готуватись не беручи участі в безпосередніх військових навчаннях. Але, на жаль, в нас із цим великий пробіл.

Є думки про гуманне суспільство з рівністю всіх і вся, але, якби там не було, без засобів захисту будь-якої спільноти завжди є велика ймовірність нападу зі сторони мавпи із гранатою, в якої купа послідовників. Тому без дієвої системи підготовки та підтримки військової міці як армії, так і її тилу, про силу країни й мови бути не може. Нам необхідний козацький устрій життя із японсько-еврейськими засадами захисту своєї держави та врахуванням сучасних умов. Слабкі завжди кричатимуть про те, що вони не можуть, це не гуманно і так далі. Але такі мають бути відсторонені від захисту та управління державою, бо слабкими легко маніпулювати даючи їм похвалу, владу, жінок та гроші. Сильні і мужні чинитимуть так, як того вимагають обставини на благо усього українського народу.

Побажаємо нашим армійцям здоров'я та витримки, щоб стати справжніми розумними захисниками своєї Батьківщини. І намагаємось їм всеосяжно в цьому допомагати.

З прийдешнім Днем Української армії!