Святий Миколай, Дід Мороз, сніг і навіть полярний ведмідь білі. Це расизм такий? А як же толерантність. Що ж це коїться? До коли терпітимемо? Чи може речі, все ж таки, такі, які є і називати їх по-іншому — це лише самообман. Батько й мати — це чоловік та жінка, а не «воно». Чоловік повинен змогти зачати, а жінка народити (принаймні поки ще роботи чи ще які технології такого не навчились робити). Всі разом — це не однаковість, а — різноманіття. Паразитів треба позбавлятися, а побратимів — берегти, ворогів — долати, а друзів — знаходити.

Якщо вам кажуть, що потерпіть ще трішки, то уточніть скільки це «трішки» триватиме, бо може тривати вічність, але доки ви терпітимете, то інші використовуватимуть ваше терпіння. Світ навряд чи ділиться на чорне та біле, але вже точно здійснює то позитивний, то негативний вплив безпосередньо на кожного.

Якщо жити «паршиво», то жити «паршиво» і ні до чого тут безвіз, реформізм чи безреформізм і т.д. Якщо ми втратили славних хлопців на фронті, а наступного дня тільки і розмов, що недобанк націоналізували та «що ж тепер буде», то і результат у нас і з вами — безрезультатність. Проблеми в наших головах і в кінцевому вираженні в оточуючому світі (чи темряві). Завтра залежить тільки від нас, але від таких нас із вами нічого не залежить. Бігають і «загрібають» подарунки, бо ж свята. Медикаменти та спорядження краще подаруйте самі чи через знайомих військовим та добровольцям. І коли переможемо, а ми переможемо, знатимете, що ви до цього причетні. А якщо все ж таки вирішите «святкувати», то не дивуйтесь коли вашою думкою нехтуватимуть ті, ким нехтували ви!

І виходить, що чорне та біле існують, так як і весь спектр кольорів між ними, та гама кольорів дає простір для відмовок, а протилежності — відповідь на запитання. Тому якісний сніг — білий, а справжній шоколад — чорний (ну майже). І керівник держави керує державою та казною, а барига — фабрикою в Липецьку і своєю кишенею.