Руки геть від державних вихідних. Можна переназвати, перепридумати привід та підстави, але кількість вихідних днів в році повинна тільки збільшувати чи залишатись сталою.

Дозвілля та рекреація — це обов'язкові складові здорового життя вільної людини. Нас всіх (ну майже всіх) добровільно чи примусово змусили крутитись як білка в колесі іноді даючи можливість піти у відпустку, де ми дуже часто доробляємо хатні та інші справи, на які не вистачило часу раніше. І тому додаткові вихідні при правильному приготуванні дають дуже багато.
Можна доробити недоробленне; побачитись із тими, з ким не просто побачитись за два вихіних (якщо вони ще є); поподорожувати чи просто відпочити.

Є унікали і їх багато, які в угарі алкогольному чи іншому пробувають ці корисні для особистих чи суспільних справ дні. Хтось скаже, що потрібно працювати на роботі, яка є роботою мрії і тоді не прийдеться працювати жодного дня. Ви багато працівників таких знаєте?

В своїй справі треба впахувати. В справі на когось треба приносити прибуток. В роботі на державу є бюрократичний устрій, де вистачає начальників, від настрою яких залежить ваш настрій і не тільки. Тому святкові вихідні потрібні і чим більше, тим краще. Всі відповідальні роботи і так виконуватимуться — є чергування і так далі. Але решта зможе відпочити або в хлам вбити свій організм. Хоча і це плюс — нехай голово-бідові вимирають.

Хочуть відміняти чи скорочувати, поміж інших, травневі свята. Прекрасний місяць травень. Травень — яка гарна назва. Вже тільки вона каже, що треба мати додаткові вихідні, в які б можна було насолодитись весною. І так з усіма іншими святами. Новорічні свята тривали би тиждень.

Але знову ж таки: розумні проведуть ці вихідні дні із розумом, а злиденні і безтолкові — в злиднях і без толку. Зрозуміло, що в країні війна. Потрібно докласти всіх сил для перемоги та допомоги нашим захисникам. Тому можна і без свят взагалі — ми витримаємо, але хотілось би нагадати, що вихідні та свята потрібні, просто їх треба вміти правильно готувати.

І наостанок. Аристотель казав, що день має ділитись в сумі тривалості занять на чотири рівних частини: шість годин для сну, шість годин для роботи, шість годин на фізичні вправи та шість годин на рекреацію — як зовнішню, так і внутрішню. В кого сучасне життя дозволяє собі таке? Та жили б по сто років в таких умовах. Але...

Урядам і компаніям потрібні робочі ресурси і не більше. Зносилися — мінімальний час на відновлення, а як не встигли — в піч на переплавку. Кажете гуманізм, а на ділі популізм. Із мірності життя — виходить мірність розуму, і навпаки. А за таких умов біганини на випередки за грошима та по-більше — всі ви безмірно мізерні.