У тяжкі часи всі бідкаються, що все треба зробити задля дітей: промовчати, коли треба висловити свою думку; втекти для «спокою» сім'ї, замість того, щоб залишитись в країні; жити без ризику, коли потрібно ризикувати життям. І це для дітей, для майбутнього. Так от тільки кого ви виховуєте і як — це питання. Пристосуванців? Добре вміти пристосовуватись, якщо це одна із навичок в житті. Але, якщо це життєвий принцип — то для чого тоді жити. Щоб прожити довше? Чи проіснувати...

Намагатись зробити все для дітей, для своїх. Але все — це що: купити речей по-більше та по-дорожче, бо що ж інші подумають та й дитина буде «відчувати себе обділеною»? Хто по-справжньому приділяє час вихованню, поясненню, спільним із дітьми справам? Просто самі заробляють, бо бач, без «того, що у всіх» — будуть білими воронами, а може соколами серед ворон? Коли навчите дітей розуміти, що відбувається, замість того, щоб просто копіювати стереотипи поведінки інших, тоді і будуть відсутні проблеми із їх світосприйняттям. І будете мати найкращих союзників і помічників.

Тому народжувати для того, щоб мати відмовку перед всіма типу «в мене ж сім'я» якщо що, чи народжувати, бо це природно і цього дійсно хочеться, вирішувати кожному. Але прохання: виховуйте людей, замість того, щоб ростити рабів. Рабів, що поповнять ряди електорату та споживачів. Вдосконалюйтесь самі, будьте достойними, будьте з достойними, виховуйте достойних. Будь вільними, хоча і здається, що в цьому світі це надважко.

А рабів і так вдосталь. І поки будуть раби — будуть і рабовласники, чи думаєте навпаки?