Подивившись, які життєво необхідні речі використовують в нашій столиці — дивуєшся навіщо нам субсидії, пільги і т.і. Автівки вартістю в мільйони гривень і вартістю обслуговування в десятки тисяч, нічні клуби та ресторани із «низькими» цінами, бутіками із підробками, проте за великі гроші, ювелірні магазини у кожному кварталі, а торговельно-розважальних комплексів стільки, що думаєш щоразу де в людей береться стільки часу та коштів там постійно знаходитись.
І ось щоразу запитуєш: «Скільки грошей же йде на речі далеко не першої необхідності?». А довкола всі плачуть, що немає статків і в цей самий час автосалони з ювелірками не закриваються...
Зрозуміло, що є частка населення, невелика, але є, що може собі це дозволити, але вона мізерна. Звідки ж тоді виходить є стільки коштів на всі ці забаганки у столиці, щоб «не впасти обличчям в багнюку» перед іншими? Периферія...
Так, периферія, і це найкумедніше. Ви бачили багато корінних киян? Отож. Всі ці «розважалки-забажалки» оплачують люди, яким батьки, дідусі з бабусями дали кошти чи купили квартири, автівки, яблукофони і решту цяцьок. І при цьому, живуть «спонсори» здебільшого аж ніяк не в Києві. Хто в обласних центрах, а хто навіть не в містечкам і все найкраще — нащадкам, бо в нащадків грошей тільки на оплату комуналки. Тільки виходить, що ці самі нащадки нічого не цінують, не завжди звичайно, бо витрачають роки праці своїх предків на розваги, бо бач чи мода така, чи те без чого ніяк не проживеш. Може, просто мізків замало...
Щоб зрозуміти, що пора вже зароблене, ще і не вами, вкладати в майбутнє, замість того, щоб спускати все бігом і зараз. А потім жалкувати, що у «спонсорів» гроші закінчились, а самі так і не навчились заробляти, щоб забезпечити собі нормальне життя. Але знаходять буває вихід і починають чинити як бандити, як холуї: красти те, що погано лежить, використовувати природу як тільки можна. І все, щоб рівень життя відповідний був, бо без крутого авто, «то не то».
Ось і запитайте себе тепер, чому ми так живемо. Бо бідні, в голові бідні. А хочете розважитись, то подорожуйте гарною нашою землею, знайомтесь із іншими достойними людьми та гуртуйтесь, створюйте щось прекрасне, займайтесь собою і допомагайте іншим хорошим людям. В театри, філармонії ходіть — квитки порівняно із попсовими концертами значно дешевші, а душі набагато приємніше. І на українське кіно обов'язково ходіть. Наче зараз мільтфільм гарний український в прокат виходить...
