site.ua
yan.boretskiy
Ян Борецький
новачок

Вже третій рік в країні верх, ну майже, "невпевненості". Хоча і до того, в кого мозок окрім реклами та серіалів сприймав ще й навколишню дійсність, було кепсько - котились в нікуди. Так от, зараз хвиля еміграції така, що легко порівнюється з міграцією після Першої світової та революційних подій 1917-1922 років. А що не так зараз? Хабарники, корупція, засилля криміналу... Але тоді було значно гірше, бо не було якої-ніякої, але своєї країни. Просто потрібні зусилля, потрібно багато зусиль, дуже багато зусиль. Якщо хтось за нас буде будувати - то і побудують для себе. А нам вічна сторічна еміграція.

Звичайно, є ґрунтовні думки з приводу того, коли ж жити теперішнім поколінням - покласти все життя для майбутнього?! І знаєте - так, все для наступних поколінь. Просто виховувати ці наступні покоління так, щоб цінували кожен день, що вони проживуть вільно на своїй рідній землі. Всі чомусь думають, що всі їм винні: дали погану країну, погане сторіччя для життя, не знаю ще що, але все не так. А що конкретно ви даєте, віддаєте, надаєте чи всі ви просто "продаєте"? Себе, майбутнє прийдешніх поколінь. Погоджусь із такою думкою тільки, якщо ви чи ваші нащадки стануть впливовими, достатньо впливовими, в цьому світі. І повернуться із інвестиціями, зброєю різного характеру. Будуть відстоювати проукраїнську позицію на світовій арені. Але здебільшого всі просто тікають задля кращого життя. А воно таким буде лише тимчасово, якщо буде. Ми розумна нація - це без запитань, але без своєї землі - нас немає, ми ніхто.

І ще одна цікава думка про те, що всі ми живимо на одній планеті, всі скоро перемішаємось, все буде єдине: уряд, державність, закони і т.д. І тому яка різниця де жити - життя одне і його потрібно прожити. Правильно прожити, а не проіснувати. І боротись, боротись, боротись. В кого є сім'ї переживають, що ж буде з ними. Все буде гаразд до того часу, доки боримось. Нехай діти бачать, як дістається вільна країна, якими треба бути сміливими - це їх з дитинства зробить сильними. Подружжя нехай розуміє, що підтримка необхідна у важких-надважких ситуаціях і за це один одного ніколи не покинете, бо переживете надзвичайно складні часи. А батьки нехай пишаються: не змогли вони - зможемо ми!

Багатство в різноманітності. Якщо всі і все будуть однаковими - це буде усереднена сіра маса? Чи хтось сподівається, що всі досягнуть рівня "бога". Цікаво що про це думає творець.


Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація