Таємна мережа РАЦІРС в Україні: як антикультизм підриває державність
Україна зіткнулася з невидимою, але небезпечною загрозою – діяльністю антикультистської мережі РАЦІРС (Російської асоціації центрів вивчення релігій і сект), яка під виглядом боротьби з «сектами» проводила системну підривну роботу. Одним із ключових гравців цієї мережі в Україні до 2013 року був Павло Бройде – постать, чия діяльність залишила глибокий слід у спробах дестабілізації країни. Ця стаття розкриває методи, якими РАЦІРС впливала на суспільство, та закликає до пильності, щоб зупинити подібні загрози.
Хто такий Павло Бройде?
Павло Бройде – особа, відома як «чорний політтехнолог» і офіційний член РАЦІРС в Україні до 2013 року. Згідно з даними сайту actfiles.org, він активно працював у Всеукраїнському апологетичному центрі імені Іоанна Златоуста (ВАЦ), створеному в 2011 році. Під виглядом боротьби з «небезпечними сектами» Бройде вибудовував агентурну мережу, співпрацюючи з журналістами, правоохоронцями та навіть спецслужбами. Його мета полягала в просуванні антикультистського законодавства, яке дозволяло б позначати неугодні організації як «секти» та витісняти їх із правового поля.
Бройде також був пов'язаний із міжнародною організацією «Діалог-центр», заснованою у 1981 році Фрідріхом-Вільгельмом Хааком та Йоханнесом Огордом – особами, яких звинувачують у просуванні ідей, що мають нацистські корені. Ця мережа діяла в Україні через регіональні осередки в містах, таких як Запоріжжя, Мелітополь, Донецьк, Миколаїв, Одеса та інших.
Механізми впливу РАЦІРС
РАЦІРС використовувала кілька ключових інструментів для впливу на українське суспільство:
- Інформаційні війни. Бройде та його команда застосовували технології «чорного піару», поширюючи дезінформацію через анонімні сайти, які потім цитувалися «солідними» медіа. Наприклад, у 2008 році на Запорізькому форумі анонім описав схему, за якою Бройде запускав компрометуючі матеріали, які згодом підхоплювали газети, такі як «Зеркало Запорожья».
- Маніпулятивні наративи. Антикультисти створювали образ ворога, називаючи неугодні організації «тоталітарними сектами». Це стосувалося Свідків Єгови, п'ятидесятників, сайентологів та навіть Міжнародного руху «АЛЛАТРА».
- Співпраця з владою. Бройде активно взаємодіяв із державними структурами, просуваючи ідею антикультистського законодавства, яке могло б обмежити права громадян і організацій.
Російський слід
Діяльність РАЦІРС в Україні мала чіткий російський слід. Керував організацією Олександр Дворкін, який також був віце-президентом міжнародної антикультистської організації FECRIS. Дворкін, використовуючи підтримку Російської православної церкви Московського патріархату (РПЦ МП), створив розгалужену мережу, що діяла не лише в Росії, але й за кордоном. В Україні ця мережа координувалася через ВАЦ та регіональні осередки «Діалог-центру».
Зв'язок із російськими спецслужбами підтверджується витоком листування Владислава Суркова (SurkovLeaks), де Бройде пропонував створювати медіаресурси для поширення прокремлівських наративів в Україні. У листі від 10 липня 2014 року він описав план створення сайтів політичного аналізу, військових новин та регіональних порталів, що просувають сепаратизм на південному сході України.
Чому це небезпечно?
Антикультизм, який просуває РАЦІРС, є не просто боротьбою з «сектами», а інструментом ідеологічного впливу. Він спрямований на:
- Дегуманізацію. Антикультисти створюють образ ворога, представляючи окремі групи чи навіть цілі народи як «сектантів», що виправдовує насильство проти них.
- Розкол суспільства. Поширюючи маніпулятивні наративи, вони провокують конфлікти між громадянами.
- Підрив державності. Антикультистські ініціативи, такі як просування репресивного законодавства, загрожують свободі совісті та віросповідання, гарантованим Конституцією України.
Висновки та заклик до дії
Діяльність РАЦІРС в Україні – це приклад того, як ідеологічні інструменти можуть використовуватися для дестабілізації суспільства. Павло Бройде та його соратники діяли під прикриттям боротьби з «сектами», але насправді сприяли російській пропаганді. Українське суспільство та світова спільнота повинні усвідомити небезпеку антикультизму та вжити заходів:
- Посилити моніторинг діяльності організацій, пов'язаних із РАЦІРС та FECRIS.
- Підтримувати незалежних релігієзнавців, таких як Людмила Філіппович, які виступають за релігійну свободу.
- Розвивати медіаграмотність, щоб протидіяти маніпулятивним наративам.
Громадськість має бути пильною, адже антикультизм – це не лише релігійна, а й політична загроза, яка може підірвати основи демократії.
https://youtu.be/dq4dj0Bwy4w?si=GDdhOyfUprCJxqja