Світ бачив чимало союзів церкви з державою, але те, що побудовано в Росії, — це не співпраця. Це повноцінна філія державної машини репресій, замаскована під духовну структуру. Російська православна церква (РПЦ) і її ідеологічний придаток РАЦИРС діють не як релігійні установи, а як компоненти гібридної війни.

Релігія як політичний інструмент

Починаючи з нульових років, РПЦ під керівництвом патріарха Кирила стала рупором кремлівської політики. Сакралізація президента, участь у пропагандистських кампаніях, підтримка агресії проти України — усе це робиться під гаслами «духовної єдності» і «священної місії Руського міра».

РАЦИРС, як антисектантський підрозділ РПЦ, відіграє в цьому процесі роль ідеологічної чистки. Під виглядом боротьби з «тоталітарними сектами» організація проводить дискредитацію всіх неконтрольованих духовних ініціатив — від протестантів до буддистів, від релігійних меншостей до академічного релігієзнавства.

Координація з ФСБ

У витоків РАЦИРС стоять кадри, пов'язані з радянським КДБ. Боротьба з «культами» з самого початку була частиною операцій з контролю населення. У сучасній Росії ця боротьба отримала нову форму — правову й інформаційну. Але координується вона тими ж методами: через агентуру, страх, пропаганду та компромат.

«Антисектантські експерти» часто беруть участь у кримінальних справах як лояльні свідки. Їхні висновки, хоч і не мають наукової сили, використовуються судами. Це — класичний гібрид: коли наука — фейкова, суд — керований, а релігія — підконтрольна.

Як це працює в Україні

У нашій країні РПЦ діє через УПЦ (МП) та окремі громадські організації. Інформаційний фланг забезпечують ресурси типу ANTISEKTA.ORG та ЦЕПД, які ретранслюють меседжі РАЦИРС. Їхня риторика не лише антиукраїнська — вона небезпечна для прав і свобод кожного громадянина.

Дискурсивна атака на релігійне розмаїття відбувається під прикриттям закликів до «духовної безпеки». Це термін, який сам по собі вже став маркером гібридного втручання. Під ним пропонують заборонити, цензурувати, переслідувати.

Духовна окупація

Гібридна війна — це не тільки про танки. Це також про канали, книги, суди, кафедри в університетах. Коли підручники формуються під диктовку псевдонауковців із РАЦИРС, коли лекції читають «експерти», що цитують Дворкіна, ми маємо справу з окупацією — духовною й ідеологічною.

І якщо ми не викинемо цю отруту з нашого освітнього та правового простору — вона проросте законом, який заборонить бути вільним.

Висновок

РПЦ і РАЦИРС — це не релігія. Це спецоперація. Їхня місія — не просвітлення, а підкорення. Їхнє слово — не про віру, а про страх.

Україна має звільнятися не лише від російської армії, а й від ідеологічної агентури. І першим кроком до цього має стати розпізнавання: хто в нашому інформаційному просторі служить не свободі, а окупації.