Молитва до Святого Архангела Михаїла

Преславний князю Небесних військ, святий АрхангелеМихаїле. Оборони нас у нашій битві «проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах». Прийди на поміч людям, котрих Бог створив на свою подобу, і котрих Він відкупив за велику ціну від рабства диявола. Свята Церквавшановує Тебе, як її сторожа і захисника. Тобі Господь довірив душі відкуплених, щоб їх провадити до Неба. Тому молюся, щоб БогМиру стер сатану під нашими ногами, щоб він більше не міг затримувати в полоні людей і наносити шкоду Церкві. Жертвуємо наші молитви Найвищому, щоб вони без затримки привели на нас Його Милосердя. Схопи дракона, «змія стародревнього, він же диявол і сатана», зв'яжи його і скинь в бездонну пропасть, «щоб не міг він більше зводити народи». Амінь!

Отець Назарій. Храм Архистратига Михаїла в селі Довгопілля, Івано-Франківської області. Ми досить довго їхали ледь примітною гірською дорогою. Ліворуч від дороги пролягала скута кригою річка, а праворуч простягнулися села. В тих селах живуть спокійні та мудрі люди, котрі печуть хліб, виховують дітей… і вірують в Бога.

Отець Назарій. Священик серед гір. Там, де навколо лише Бог і прекрасний світ, котрий Він для нас створив. Мені дуже легко повертатися туди подумки, адже там душа почуває себе так легко і затишно. Я закохався в Карпати, в Гуцульщину, Верховину… Там живе Бог… Його шепіт лунає горами…

Отець Назарій. Священик, котрий збудував в тих горах три храми. Адже до того його прихожанам доводилось долати ледве не десятки кілометрів гірських доріг, щоб відвідати храм. Сильна людина. Полум'яний дух. Палаючий погляд…І тепла, батьківська посмішка. Сивоволосий священик, котрий так по-дитячому щиро любить Господа. Великий храм та вівтар.

Він дав мені потримати амулет зі святими мощами. Ми розпочали «Сповідь» і він, по праву старшого та мудрішого, спокійно попросив самим лише поглядом повернути святиню. Ні за яких обставин не можна бентежити спокій та тишу душі священика. Він в своєму храмі душею відчуває кожну ікону, кожний закуток.

Зайти, вклонитися, перехреститися і щиро покаятися у своїх гріхах та турботах Господу, віддавши Йому душевний тягар і наповнитися натомість Його любов'ю.

Гірський священник, до якого ідуть прихожани з трьох сіл. Він обіцяв Господу любити цих людей. І говорити правду. Щиро. Вірно. Він просто зобов'язаний бути сильним. Це його покликання. Адже ті, хто стоять поруч із ним під час молитви потребують відчути його віру і почути від нього про Бога… В горах. Там, де природа не завжди милостива до людини.

Ми підіймаємо голову і прохаємо Його пощадити та змилостивитися… Він дивиться на нас і дає нам саме те, що нам необхідно, а не те чого ми бажаємо…

Господь – строгий Вчитель, і водночас добрий та люблячий батько. Отець небесний…Звертаючись до якого ми стаємо чистіші та милосердніші…


Ми їхали назад, до Верховини, а я подумки повертався до нашої «Сповіді» з отцем Назарієм, сумніваючись в тому, чи зумів я розпитати про найважливіше священика, котрий так ясно та чітко бачить душі людей, що приходять до нього…

Отець Назарій подарував нам ікони, котрі зайняли своє місце в моєму домашньому вівтарі. І щоранку та щовечора під час молитви я звертаюся до них і знову бачу гори, серед яких отець Назарій збудував храм Архистратига Михаїла…

Гори – це місце ВОЛІ. Такої вже забутої, навіть незвичної для нас. Дикої, чистої, незаплямованої… Це сила поколінь предків, котрі віками вимолювали для нас майбутнє. Це шепіт Бога, котрий можна відчути тільки в Молитві…

Я пронесу через усе життя пам'ять про священика Назарія. Будувати храми, допомагати душам людей… і беззастережно та щиро вірувати в Господа… Я щасливий тим, що Бог дарував мені зустріч із цією ЛЮДИНОЮ.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ».

Герой програми Назарій Лозинський