«Шахтеры поднимут на вилы пророссийских ополченцев, когда потеряют рабочие места».

Mykhailo Volynets, голова Незалежної профспілки гірників, 12 травня 2014

Після занурення в новини про вчорашній страйк гірників з вимогою «Киев, дай денех» Микола Воськало (Mykola Voskalo) нагадав слова одного з очільників цього протесту на самому початку війни. Мовляв, Дамбас нікто нє ставєл на калєні, всє дєла. І зараз я хотів би розвіяти всі ілюзії автора цитати стосовно «втрати робочих місць» і «підйому на вила».

Фразу «никто не ставил на колени» ввели у вжиток мешканців Донбасу проросійські еліти, що особливо інтенсивно збагатилися після так званої «реструктуризації» вуглепрому (наприклад, Звягільський, який з 90 по 2014 роки фактично володарював на шахті ім. Засядька) і годували обіцянками місцевих шахтарів «услышать Дамбас» задля своїх чітких електоральних цілей. І після початку війни більшість цих власників, як і їхній виборчий пул, майже одноголосно підтримали маріонеткові утворення на окупованих Донеччині та Луганщині.

Маріонетки обіцяли все, як при совєтах; російські зарплати, «стахановский труд», всє дєла. Але минали місяці, роки, а жодних російських зарплат не було (більше того, ніяких зарплат не було, причому по місяці три чи чотири), шахти ставали і пилялися на брухт (що орки нарекли «націоналізація»), а замість навіть таких жалюгідних подачок, як 10% за лютий у липні, звичними почали ставати продуктові набори. Скажіть-но мені, пане Волинець, це точно ті, хто підніматиме на вила курофюрера Захарченка та його корєша «Ташкент-підмочені штани»? Ви це серйозно ляпнули тоді чи ви не знаєте, як ставились еліти на Донбасі до своїх виборців, більшість з яких складали шахтарі? Серйозно?

Аби не бути голослівним і довести свою правоту, я наведу два приклади про реалії шахтарів під час Революції гідності (коли вони кричали «мы работаем, а вы майданите») і під російською окупацією.

1. 4 грудня 2013. Працівники ДП Макіїввугілля, в т.ч. Красногвардійського РМЗ (ремонтно-механічний завод) стоять на мітингу проти Євромайдану.

2015 — Красногвардійський РМЗ закрили (назвавши це «об'єднанням з Макіївським РМЗ»), устаткування розпиляли на металобрухт, працівників звільнили.

2. Той самий мітинг. У колоні — представники шахти Холодна балка, теж частини Макіїввугілля.


13 січня 2016 — на Холодній балці відбувся страйк з вимогою виплатити зарплатню працівникам шахти. У результаті більшість страйкарів звільнили без права поновлення, а тим, кому підфартило, всучили подачку в 2 тисячі ре. Та фішка тут навіть не в цьому. Просто зацініть «стиль письма» вуглепромівських паханів у ОРДО про цей страйк:

«13 января 2016 года через социальные сети, горняков макеевских шахт, в частности шахты „Холодная Балка“, начали подбивать к массовым волнениям и подстрекать к забастовке. В начале рабочего дня уже около самого предприятия несколько человек, включая женщин, являющихся родственницами работающих на нем шахтеров, а также его бывших сотрудников, провели активную агитационную работу, направленную на срыв производственного процесса.

Не до конца разобравшись в ситуации, 1-я смена отказалась спускаться в шахту, требуя моментального погашения накопившейся задолженности. Требования горняков „Холодной Балки“ обоснованы и абсолютно законны, своевременность выплаты заработной платы – первоочередная задача для руководителя каждого предприятия. Возможные варианты ее решения уже рассматриваются».

Яка, блять, іронія. Ті, хто дрочив на совок і «нам Сталін атєц», самі відчули на собі жорстокість сталінських порядків.

То що там, пане Волинець, хто і кого на вила підійматиме? Може, ще ви поїдете до орків з таким орднунґом?

Не хочеться? Ну то почніть нарешті не в держави клянчити подачки, яка з моменту незалежності завжди вас дотувала, а розбиратися із тими, хто довів наш вуглепром до такого нікчемного стану. В першу чергу з Ахметовим, звісно ж.

А поки отакі, як ви, під окупацією дохнуть за подачки, забудьте про «никто не ставил на колени».

Ви вже давно на них стоїте. І будете стояти до тих пір, допоки не почнете вимагати знайти винних.

Одного з них я вже назвав. Не дякуйте.