Обов'язково почитайте оцей мій текст:
https://site.ua/vsevolod.polischuk/35141-scho-skaz...
«Мене страшенно бісить, коли люди з мого оточення або просто люди в інтернетах починають вживати фрази на кшталт „та в цій країні все через жопу“ або „але ж це Україна, тому…“.
Бляха ж ваша муха. Востаннє „ця країна“ могла нормально займатись самоуправлінням і функціонувати як територія з ознаками держави та суверенітету років 700 тому. Все що було після завершення періоду Київської Руси та аж дотепер – це практично безперервний чорний період розірваності „цієї країни“ між різного роду імперіями, які прагнули перемолоти цю країну і асимілювати. За вийнятком коротких світлих періодів козаччини з Хмельницьким та Мазепою і пари епізодів постань типу Коліївщини – „ця країна“ була територією жорстоко експлуатованих селян, позбавлених навіть натяку на шанс національної самосвідомості і самоуправління.
І я, звичайно, не історик та на ґрунтовний аналіз не претендую, але на мою скромну думку, якби не Хмельницький з Мазепою — то Україна не допливла б до теперішніх часів з періоду Київської Руси. Вони стали рятівними буйками посеред океану безкінечних Російських та Австро-Угорських імперій, Речей Посполитих та інших Князівств Литовських. Саме за них наша національна самосвідомість як українців вчепилась і віддихалась, щоб не втопитись повністю. І вплив цих історичних постатей та декотрих інших складно переоцінити. Недаремно росіяни „самостійників“ до Бандери називали мазепинцями.
Великі імперії за історію людства перемололи і з'їли безліч народностей і мов. І як вціліла Україна та її мова і змогли розвинутись протягом цього сімсотрічного затяжного стрибка – невідомо. Як на мене, це тупо величезне диво і навіть певне везіння. І те, що українську мову називають „сільською“ — свідчить, що вижила вона лише завдяки тому, що століттями переховувалась по селах, а до селян нікому діла не було. Аби працювали безкоштовно.
І тому очікувати блискучих менеджерських рішень і височезної колективної самосвідомості від держави, яка за сімсот років сукупно була нечіпаною ніким років може навіть і сто не набереться – це тупо дивно і навіть хамовито. Це як від в'язнів концтаборів вимагати бігти стометрівку з такими ж результатами, як і всі інші, що в концтаборі не були. Ну а шо, концтабір вже п'ять років як закритий, шо заважає? Он „подивіться на поляків“. (після цієї фрази мене зазвичай починає тіпати)
І якщо вас раптом цікавить як вони так жили — то от саме отак, як зараз. Приходила велика армія зі Сходу чи Заходу. І закручувала гайки на довгі десятиріччя. Аж цілих 30 років витримали росіяни, перш ніж знов напасти. І то, бо раніш не могли, розрулювали свої проблеми внутрішні. Але як тільки розрулили, то найпершіша справа на черзі — напасти на Україну.
Одне я знаю точно. Якби Хмельницький, чи Грушевський, чи Бандера, чи Орлик чи Леся Українка, чи Франко побачили як зараз Україна має вільні вибори, посольства у всіх цивілізованих країнах, бере участь в Олімпіадах, а назначеного з Росії гетьмана проганяє копняками – то вони б здивовані аж до глибокого приємного шоку. І як не сходить з новинних шпальт світових газет, а інші великі країни та об'єднання переймаються тим, як не дати її поглинути вічному північному ворогу.
Бо навіть і мріяти про таке не могли».
* Текст не мій, а Володимира Гевка, але хочеться підписатися під кожним словом...