Березень місяць 2021-го року новини на Першому каналі українського телебачення. Ведуча під динамічну музику розповідає анонси головних новин:

– Сегодня президент Украины Сергей Арбузов встретился в Москве с президентом РФ Владимиром Путиным. Главы держав обсудили сотрудничество двух стран в рамках Таможенного союза;

– Продолжается судебное заседание по делу государственного переворота в период так называемой «Революции достоинства», подсудимые и дальше не признают свою вину;

– Работники 1+1 устроили пикет против закрытия их телеканала;

– Доллар на межбанковских торгах бьёт рекорды, гривна продолжает падать;

– В Крыму прошла неделя русской культуры;

– В Киеве с огромным успехом состоялся юбилейный концерт Олега Газманова под названием «Господа офицеры».

Після новин, Перший національний продовжує показ серіалу «Борис Годунов».

Не треба викликати до автора цього тексту швидку допомогу, медики зараз і так працюють на межі можливостей. Вищеописана маячня це всього-на-всього мої фантазії щодо того, що б могло бути в Україні, аби після Революції Гідності не почалася анексія та не запалав би Донбас.

Історія не терпить умовного часу.

Знаю… Але подумайте. Тогочасні дії РФ, скоріш за все, диктувались не довготривалою стратегією, а швидкою і часто емоційною реакцією на динамічну зміну подій в Україні.

Тому давайте ще раз пофантазуємо, що могло б бути, аби Путін не наважився на те, на що він наважився:

– Проросійські виступи в Криму та на Донбасі без підтримки Москви поступово затихають;

– Після втечі Януковича і перемоги майдану, проходять вибори у ВР і президента. Перемагають популісти та помірковані центристи, президентом стає умовна Юлія Тимошенко.

– Після провалу реформ (у популістів інакше не буває), дострокові вибори, перемога умовного ОПЗЖ;

– Новим президентом стає хтось із колишньої шобли Януковича;

– Далі, проросійський карнавал: друга державна мова, шалена корупція, цензура і політичні переслідування, тайожний союз, «Кадєти», Кіркоров та Валерія.

– Донецькі активісти вносять пропозицію: Про перейменування України в Малоросію (це я вже перебільшую, хоча...).

Приходить пацієнт до лікаря на обстеження. Той зітхаючи говорить вердикт:

– Ну що, шановний, неважно… Сердечко геть погане. Ви курите?

– Так, з 12-ти років.

– Треба кидати, бо далі інфаркт і до дерев'яного макінтоша недалеко.

Виходить дядько з лікарні і намацує в кишені куртки пачку цигарок. Зі злості зминає їх і жбурляє у смітник. З того часу зарікається не курити. Дядько має силу волі.

Щось подібне відбувається і з Україною. Якщо не порвати з мордором, то прийде державі кінець. Але, в зв'язку з слабкою волею переважної частини суспільства, тільки така шокова терапія як війна та анексія спроможні заохотити кинути шкідливий руській мір та лікуватись.

За останні роки Україна мала достатньо втрат і сьорбнула великого горя, проте, шокова терапія іноді теж допомагає.