Хунта, бандерівці, укропи, хохли – в лексиконі російських пропагандистів, шовіністів і просто міських божевільних – ключові слова для характеристики українців. Проте, головним для вищезгаданих персонажів, є слово ФАШИСТИ. Але є народна мудрість – кому що болить, той про те і говорить. Мудрість ця майже стовідсотково підтверджується на практиці, наприклад найбільше про боротьбу з корупцією кричать самі затяті корупціонери (згадайте Ігоря Мосійчука).

Лоренс Брітт, політолог, займався вивченням фашистських режимів Гітлера (Німеччина), Муссоліні (Італія), Франко (Іспанія), Сухарто (Індонезія) і Піночета (Чилі). Він прийшов до висновку, що всі фашистські режими мають 14 загальних ознак, які складають характеристику фашизму.

Давайте розберемось хто насправді фашисти: ми чи наші північні сусіди.

1. Сильний і тривалий націоналізм.

Зливні бачки з російських каналів постійно говорять про українських націоналістів. Насправді, націоналізм не був державною ідеєю при жодному українському президенті. Натомість Путін постійно говорить про особливість рускіх, про їх сакральну місію, про обраність. Насправді, про Російський націоналізм говорити важко, адже в імперіях однієї нації бути не може, от в СРСР намагались зліпити совєцький народ, але нічого з того не вийшло.

2. Нехтування загальновизнаним правами громадян.

Щось я не чув щоб в Україні за репост в інтернеті чи танці у церкві посадили у тюрму. Таке відбувається саме в РФ.

3. Виявлення ворога

Ворог України зрозумілий: він захопив частину нашої землі і продовжує вбивати українців. А от в Раші ворогів побільше: хохли, підноси, гейропейці, ліберали… цей список можна продовжувати.

Як тут не згадати класика: " Я вам сказав, що мститися не можна, бо всi люди — це браття на землi, окрiм жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша".

4. Привілейоване положення збройних сил.

В Україні армію заповажали тільки коли прирекло, але заповажали як об'єднання героїчних особистостей. В Росії особистість нічого не варта, але є абстрактна сила – армія. На неї витрачаються колосальні нафтодолари і росіяни нею гордяться. Хоча, гордитись армією де для обману стирають з танків та зривають з форми емблеми підрозділів – підло і ганебно.

5. Сильна дискримінація по статевій приналежності.

Жінки в Україні та Росії сприймаються по різному. У нас жінка рівноправна з чоловіком, вона в житті в першу чергу рушійна сила, а вже потім берегиня оселі. В Росії жінка сприймається більше по східному: її можна віддубасити, обматюкати. Там жінка стає рівноправною тільки тоді коли з чоловіком випиває, і то не завжди. Президента-жінку в Україні уявити можна, а от в Росії…

6. Контроль над ЗМІ.

Іноді від росіян можна почути: і наші телеканали, і ваші – пропаганда. Якщо зараз дивитись на наше ТБ, то там скоріше практикується російська пропаганда. Все ж таки, яка не яка різноманітність поглядів у нас є. Щодо Росії, самі розумієте, що там створена найпотужніша з часів Геббельса індустрія промивки мозку.

7. Маніакальне захоплення національною безпекою.

Війна захоплення території, а ми продовжуємо пускати до нас російських звьозд, не закриваємо кордон, терпим різну проросійську шушваль. Інше діло Раша. Вони переконали себе, що їх хочуть захопити, по периметру вороги, а весь світ – русофоби. Отак дивишся на це все, і думаєш: кому ви (крім китайців) з своїми фекальними сталактитами потрібні.

8. Зрощення влади і релігії.

Для політиків і у нас теж модно показувати свою релігійність, але скоріше для телекартинки. Російська церква – агресивна структура, яка служить режиму. Причому так повелось ще з царських часів, а потім Сталін продовжив таку практику.

9. Захист корпорацій.

У нас багато олігархічних кланів, але вони ворогують між собою. Перевага, в залежності від імені президента чи назви правлячої партії, то в одних то в інших. В північного сусіда олігархічні корпорації наближені до Путіна і належать його друзям. А він їх не ображає і захищає.

10. Утиски профспілок.

Ні в Росії, ні в Україні профспілки нічого не вирішують. Але в нас працівники хоча б мають право на протест.

11. Презирство до інтелігенції

Більшість російської інтелігенції – палкі прихильники режиму, а якщо противник, тоді він інтелігент вшивий, або проклятий ліберал.

12. Всеохоплююче кумівство і корупція.

Актуально і тут і там. Але у нас хоч показують видимість боротьби. В Росії – це національна ідеологія, з якою майже всі погоджуються.

13. Нав'язлива ідея злочину і кари (поліцейське свавілля).

Тут теж багато спільного. Проте, в Україні громадськість це не замовчує і протестує. В Росії протести досить кволі і закінчуються, як правило, посадкою самих протестуючих. Загалом в РФ силовики мають необмежену владу.

14. Шахрайство на виборах

Підтасовка виборів в Україні сталась тільки раз, коли в 2004-му обрали Януковича. Усі інші були більш-менш чесними.

В Росії, по суті, на виборах президента підтасовки і не потрібні – Путін і так виграє. А от минулі вибори у московську думу показали, що в досягненні власних цілей російська влада не грабуватиме жодними аферами та підтасовками.

Отже, судіть самі – хто фашисти, а хто – ні.

Навіть найменша подяка додає натхнення.

Приватбанк 4149 4993 4061 8014