Здавалось би, у тебе є все, щоб стати найуспішнішим главою держави: безпрецедентна підтримка населення, монобільшість, впливові союзники, медіавпевненість. Все ідеально, але…
Українець – найгірший у світі виборець (мова якраз про так званий «простий народ»). Причому, українець найгірший виборець як безпосередньо перед виборами, так і після них. Головна мотивація під час волевиявлення: меркантильність та інтуїція. Меркантильність — це те сама «гречка», як символ української продажності. Що стосується інтуїції – це голосування не розумом, а почуттями.
На останніх виборах, на щастя, українці звели меркантильність до мінімуму, першість мали якраз почуття. Голосували за нові обличчя: так вчиняли просто тому, що вірили у диво, тому що сподівалися – нові будуть не такими як старі. Казка рідко збувається, й ідеальні персонажі виявляються не такими як очікували, або ж такими як не очікували. Але наш виборець ніколи не відчуває відповідальності за своє волевиявлення – винні завжди ті, кого вони обрали. Після виборів рейтинг будь-якого президента котиться донизу. Отже, сила підтримки народу для глави держави дуже швидко нівелюється.
Чи може президент спиратися на власну фракцію?
Поки відбувається зворотній процес. Група олігарха ставить йому палиці в колеса, лояльні до глави держави депутати ведуть себе досить пасивно, всі інші – зборище випадкових, у більшості некомпетентних людей, від яких невідомо чого очікувати.
В лояльних новинах на центральних телеканалах риторика вмить може змінитись, все залежить від стосунків глави держави з власником медіагрупи.
На більшість посад новообраний гарант поставив своїх знайомих: партнерів по бізнесу, однокласників, земляків. Але, як показує історія, «кумівство» та «сватівство» ніколи не приносило користі ні країні, ні її керівнику, «любі друзі»свою наближеність до першої особи використовували для власного збагачення. Тому, тут теж невідомо – чи допоможуть президенту його давні соратники.
Видається, що велика підтримка президента в середині України дещо ілюзорна і в подальшому може зійти до мінімальних відсотків. Головне, щоб він, у пошуку підтримки, не почав повертати голову у сторону північно-східного сусіда. Бо будь-які угоди з Росією для нас завжди закінчувались дуже погано.