А чого дивуватись.

Набрали людей. Хто вони, що вони. 

Нічого не маю проти весільних фотографів, але тоді всі подальші процеси які стаються – є логічними.

Уявіть відбір нових людей, які бажають йти у раду. Такий собі кастинг де з вимог тільки лояльність до найвеличнішого. Хто піде на нього? Кар'єристи, бізнесмени з метою заробітку, диваки та міські божевільні. Якщо політична сила без ідеології – інших там бути не може. 

Лібертаріанство? Не смішіть, 90% слуг навіть такого слова не чули.

Отже, набрали. І дійсно строката публіка: один сірий, другий білий, третій волохатий. В офісі потім дивуються: група кучерявого не слухається, сєпарів чимало, ну і міські божевільні не дають скучати. 

Але потрапив у список і дуже хитренький, цього хитренького спікером зробили. Це зараз стало зрозуміло, що хитренькі – найгірші, якраз вони можуть найболючіше ножа у спину уткнути.

Коротше, виплекав лідер сам собі конкурента. 

Причому конкурента серйозного. Він молодий, інтєрєсний, в політиці нове обличчя, не за красних і не за бєлих, зі шлюхами не замєчєн, в офшорах не записаний, симпатії до олігархів ретельно приховує і гарно балакає. Словом – такий, якого бажає бачити публіка, що любить веселі серіали.

А головне він хитренький: відсидівся за спиною лідера, отримав посаду, не ліз на ідеологічну амбразуру, зараз не форсує подій.

Лідер то всі сили потратив на боротьбу проти сивочолого, а тут цей хитренький виліз. І як з цим жити?

Коротше, show must go on.