Коли зіштовхуються два егоїзми – один повинен поступитись.

Ціни ростуть – ми менше купуємо.

Ціни ростуть ще більше – ми ще менше купуємо.

Ціни дуже виросли – йдемо міняти долари.

Коли в центрі Києва юрба чоловіків та жінок середнього віку з криками «ганьба» заходились штовхатися з спецпризначенцями, багато хто подумав – ну почалось. Картинка з 2013-м схожа, але… Але протест, де на першому місці меркантильність – приречений на програш. Люди, які домагаються матеріального, навряд чи довго мерзнутимуть на київському граніті.

У протистоянні зійшлися дві егоїстичні сили і обидві у програшному становищі.

Влада має свій інтерес: по-перше, це прагнення зупинити падіння рейтингів, по-друге, бажання не конфліктувати з великим бізнесом та олігархами і, нарешті, сповільнити епідемію. В будь-якому випадку падіння рейтингів не уникнути бо і серед хворих, і серед підприємців, і серед хворих підприємців – виборці. Але, на думку можновладців, якщо кимось і жертвувати, то це малий бізнес.

Підприємці десь в глибині душі – розуміють, що локдаун – поки єдине, що може призупинити епідемію… Але заробіток… Сім'я з голоду не вмре, бо в закромах є папірці з американськими президентами, але бізнес під загрозою, а головне несправедливість… Чому одні заробляють, а іншим – зась…

Поки існує епідемія, поки число хворих зростає, два егоїзми приречені на конфлікт. Та й егоїзми ці з'явились не сьогодні, а майже два роки тому. Коли одні увірували, що вони, подібно ленінській кухарці, можуть ефективно керувати державою. А інші, перебуваючи всередині економічного зросту, захотіли більшого, захотіли чуда. Але чудес у цьому меркантильному світі не буває.